Горіховий ціпок

Казав: «Хліборобові - ціп, прочанину - ціпок». І якщо день видався без збирання зілля, виходив на годинну вечірню прогулянку: «Йду провітрити свій ціпок». Горіхову палицю тримав у кутку, «на оці», щоб нагадувала про «дефіляду, не давала ногам лінуватися». І зізнавався, що вона «мандрівочкою пахне», коли рушаєш у дорогу, і - «домом», коли повертаєшся.

«Довгий вік виходжують, а не висиджують».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, «Чарунки днів».