Головнокомандувач ЗСУ: ворог готується
Інтерв'ю з Головнокомандувачем Збройних Сил України генералом Валерієм Залужним The Economist, цитати.
-Для нас, для військових, війна почалася в 2014 році. Для мене особисто в липні 2014 року. І я навіть не уявляв, що таке насправді війна в 2014 році.
-Усе, що ми робили, коли почалася масштабна агресія, — це реалізовували не лише знання, які ми вже мали у 2014 році, а й навички та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми мали і який ми практикуємо майже як релігію, це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне, ми не повинні боятися цього робити. І це те, що ми робимо.
- Звичайно, у нас були своі держиморди, які кулаками і біцепсами намагалася наводити порядок, але в українській армії це не працює на 100%… Бути нормальним завжди можна. Бути нормальним означає залишатися людиною в будь-якій ситуації – це найголовніше. Залишитися людиною, стати лідером. Бути розумнішим, бути сильнішим, бути більш талановитим і в такому випадку намагатися керувати людьми. Це релігія, яку я сповідував.
-Я довіряю своїм генералам. З початку війни я десятьох звільнив, бо вони були не на місці. Ще один застрелився.
-Ми вже через низку операцій зрозуміли, що головне – не боятися цього ворога. З ним можна боротися, з ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І ні в якому разі не можна відкладати це на завтра, бо будуть проблеми. Щоб цього досягти, потрібні ресурси.
-Росіяни готували свої збройні сили тривалий час. За моїми підрахунками, напевно, три з половиною-чотири роки їх інтенсивно нарощували: люди, техніка, боєприпаси.
-Станом на сьогодні ситуація на Донбасі непроста. Але стратегічно це невиграшна ситуація для російської армії.
Тож, швидше за все, вони шукають способи зупинити воєнні діі щоб отримати паузу будь-якими способами: обстрілюючи мирних жителів, залишаючи наших дружин і дітей замерзати на смерть. Їм це потрібно для однієї простої мети: отримати час на те, щоб зібрати ремурси та створити нові спроможності армії, щоб вони могли продовжувати досягати своїх цілей.
-Те, що вони зараз жорстко воюють, це, звичайно, дуже погано. Але це не вирішення стратегічної проблеми. Це просто виснажує збройні сили України.
Тому, як і під час Другої світової війни, я не сумніваюся, швидше за все, десь за Уралом готують нові ресурси. Вони готуються на 100%.
-Тому наступна проблема, яка у нас є, це, перш за все, утримати цю лінію і не втратити позиції. Це важливо. Тому що я знаю, що звільнити територію в 10-15 разів важче, ніж не віддати іі. Тож наше завдання зараз — втриматися. Наше завдання – за допомогою наших партнерів дуже чітко відстежувати, що там відбувається, де вони готуються. Це наше стратегічне завдання.
-Друге, дуже важливе для нас стратегічне завдання — створити резерви і підготуватися до воєнних дій, які можуть відбутися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому — наприкінці січня. Вони можуть початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, зі сторони Білорусі, не виключаю і південного напрямку.
-Третє стратегічне завдання, яке, на жаль, пов’язане і з першим (утримання рубежів і позицій), і з другим (накопичення ресурсів). Це протиракетна оборона і протиповітряна оборона. На мою особисту думку, я не енергетичний експерт, але мені здається, що ми на межі. Ми балансуємо на тонкій межі. А якщо [електромережу] зруйнують…тоді починають мерзнути дружини та діти солдатів. І такий сценарій можливий. Який настрій буде у бійців, уявляєте? Без води, світла, тепла чи можна говорити про підготовку резервів для продовження бойових дій?
-У нас достатньо людей, і я чітко бачу, що маю. Мені достатньо. Мені не потрібні ще сотні тисяч. Нам потрібні танки, потрібні бтри , БМП. І боєприпаси нам теж потрібні. Зауважте, я зараз не говорю про f -16.
-І спеціалісти НАТО знають все, абсолютно все, до дрібниць. Розрахунки зроблені і, слава Богу, все зрушилось з місця. Ми вже маємо декілька nasams [норвезько-американські системи ППО]. Недостатньо, але iris - t [німецька система ППО] теж використовується. Недостатньо, але трохи є. Їх просто потрібно нарощувати. Нам потрібні десятки таких.
-Для того, щоб дістатися до кордонів Криму, на сьогодні нам потрібно подолати відстань у 84 км до Мелітополя. Нам, до речі, цього достатньо, тому що Мелітополь дав би нам повний вогневий контроль над наземним коридором, тому що з Мелітополя ми вже можемо обстрілювати Кримський перешийок, тими HIMARS, інші.
-Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 бмп , 500 гаубиць. Тоді, думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого .
- Російська мобілізація спрацювала. Це неправда, що їхні проблеми настільки серйозні, що ці люди не будуть боротися. Вони будуть. Велить їм цар воювати, і вони воюють. Я вивчав історію двох чеченських воєн – це було те саме. Можливо, вони не настільки добре оснащені, але вони все одно становлять для нас проблему. За нашими оцінками, у них є резерв 1,2-1,5 млн осіб... Росіяни готують близько 200 тис. нових військових. Я не сумніваюся, що вони мають достатньо, щоб піти на Київ.
-Для нас, для військових, війна почалася в 2014 році. Для мене особисто в липні 2014 року. І я навіть не уявляв, що таке насправді війна в 2014 році.
-Усе, що ми робили, коли почалася масштабна агресія, — це реалізовували не лише знання, які ми вже мали у 2014 році, а й навички та досвід, які здобули з того часу. І найважливіший досвід, який ми мали і який ми практикуємо майже як релігію, це те, що росіян і будь-яких інших ворогів треба вбивати, просто вбивати, і головне, ми не повинні боятися цього робити. І це те, що ми робимо.
- Звичайно, у нас були своі держиморди, які кулаками і біцепсами намагалася наводити порядок, але в українській армії це не працює на 100%… Бути нормальним завжди можна. Бути нормальним означає залишатися людиною в будь-якій ситуації – це найголовніше. Залишитися людиною, стати лідером. Бути розумнішим, бути сильнішим, бути більш талановитим і в такому випадку намагатися керувати людьми. Це релігія, яку я сповідував.
-Я довіряю своїм генералам. З початку війни я десятьох звільнив, бо вони були не на місці. Ще один застрелився.
-Ми вже через низку операцій зрозуміли, що головне – не боятися цього ворога. З ним можна боротися, з ним треба боротися сьогодні, тут і зараз. І ні в якому разі не можна відкладати це на завтра, бо будуть проблеми. Щоб цього досягти, потрібні ресурси.
-Росіяни готували свої збройні сили тривалий час. За моїми підрахунками, напевно, три з половиною-чотири роки їх інтенсивно нарощували: люди, техніка, боєприпаси.
-Станом на сьогодні ситуація на Донбасі непроста. Але стратегічно це невиграшна ситуація для російської армії.
Тож, швидше за все, вони шукають способи зупинити воєнні діі щоб отримати паузу будь-якими способами: обстрілюючи мирних жителів, залишаючи наших дружин і дітей замерзати на смерть. Їм це потрібно для однієї простої мети: отримати час на те, щоб зібрати ремурси та створити нові спроможності армії, щоб вони могли продовжувати досягати своїх цілей.
-Те, що вони зараз жорстко воюють, це, звичайно, дуже погано. Але це не вирішення стратегічної проблеми. Це просто виснажує збройні сили України.
Тому, як і під час Другої світової війни, я не сумніваюся, швидше за все, десь за Уралом готують нові ресурси. Вони готуються на 100%.
-Тому наступна проблема, яка у нас є, це, перш за все, утримати цю лінію і не втратити позиції. Це важливо. Тому що я знаю, що звільнити територію в 10-15 разів важче, ніж не віддати іі. Тож наше завдання зараз — втриматися. Наше завдання – за допомогою наших партнерів дуже чітко відстежувати, що там відбувається, де вони готуються. Це наше стратегічне завдання.
-Друге, дуже важливе для нас стратегічне завдання — створити резерви і підготуватися до воєнних дій, які можуть відбутися в лютому, в кращому випадку в березні, а в гіршому — наприкінці січня. Вони можуть початися не на Донбасі, а в напрямку Києва, зі сторони Білорусі, не виключаю і південного напрямку.
-Третє стратегічне завдання, яке, на жаль, пов’язане і з першим (утримання рубежів і позицій), і з другим (накопичення ресурсів). Це протиракетна оборона і протиповітряна оборона. На мою особисту думку, я не енергетичний експерт, але мені здається, що ми на межі. Ми балансуємо на тонкій межі. А якщо [електромережу] зруйнують…тоді починають мерзнути дружини та діти солдатів. І такий сценарій можливий. Який настрій буде у бійців, уявляєте? Без води, світла, тепла чи можна говорити про підготовку резервів для продовження бойових дій?
-У нас достатньо людей, і я чітко бачу, що маю. Мені достатньо. Мені не потрібні ще сотні тисяч. Нам потрібні танки, потрібні бтри , БМП. І боєприпаси нам теж потрібні. Зауважте, я зараз не говорю про f -16.
-І спеціалісти НАТО знають все, абсолютно все, до дрібниць. Розрахунки зроблені і, слава Богу, все зрушилось з місця. Ми вже маємо декілька nasams [норвезько-американські системи ППО]. Недостатньо, але iris - t [німецька система ППО] теж використовується. Недостатньо, але трохи є. Їх просто потрібно нарощувати. Нам потрібні десятки таких.
-Для того, щоб дістатися до кордонів Криму, на сьогодні нам потрібно подолати відстань у 84 км до Мелітополя. Нам, до речі, цього достатньо, тому що Мелітополь дав би нам повний вогневий контроль над наземним коридором, тому що з Мелітополя ми вже можемо обстрілювати Кримський перешийок, тими HIMARS, інші.
-Я знаю, що можу перемогти цього ворога. Але мені потрібні ресурси. Мені потрібно 300 танків, 600-700 бмп , 500 гаубиць. Тоді, думаю, цілком реально вийти на рубежі 23 лютого .
- Російська мобілізація спрацювала. Це неправда, що їхні проблеми настільки серйозні, що ці люди не будуть боротися. Вони будуть. Велить їм цар воювати, і вони воюють. Я вивчав історію двох чеченських воєн – це було те саме. Можливо, вони не настільки добре оснащені, але вони все одно становлять для нас проблему. За нашими оцінками, у них є резерв 1,2-1,5 млн осіб... Росіяни готують близько 200 тис. нових військових. Я не сумніваюся, що вони мають достатньо, щоб піти на Київ.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |