Гоц- гоц на балалайці

Недавно випадково послухав український М1 і нарешті зрозумів, що мені нагадує творчість виконавців (чи, радше, продюсерів), які за останній рік зрозуміли, що "український контент" раптом став краще продаватися і кинулися штампувати тексти за ключовими словами "Україна" і "воля".

Є така "Песня малороссийская", написана росіянином, як йому здається, українською мовою і в українській поетиці:
На лірі грать я не умію,
Я глати ні горазд, ні смію,
Як бить... гоц-гоц на балалайкі,
Скажу ті правду без утайкі.

Так і тут, етер займають люди, котрі останні десятиліття вважали українське смішним, безперспективним і рафіновано шароварним, а тепер побачили, що воно може бути патосним і прибутковим. Але чогось якісно нового про українську культуру вони так і не дізналися - це все та сама шароварщина в її найбільш убогих проявах, точно те, що вони рік тому відкидали і зневажали, тільки що тепер із серйозним ... і за гроші. Наша проблема в тому, що весь цей абзац також є персональною характеристикою чинного міністра культури - і, відповідно, тих, кого міністерство просуває як репрезентативну культуру. І виходить гоц-гоц на балалайкі.

Остап УКРАЇНЕЦЬ