Гіркі церковні новини з рідної Данини
Знову про невидиму і не названу в публічному просторі силу, яка гальмує РОЗВОРОТ УКРАЇНЦІВ ВІД МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ, зводить нанівець пролиту кров борців за українську Україну в минулому і тепер
2 квітня ц. р. в моїй рідній Данині коло Ніжина стався давно очікуваний сход із несподіваним для самих організаторів результатом: із 98 зареєстрованих у залі на зборах у сільбуді - ВСІ "ЗА". Ціна питання: виведення знаменитого Свято-Троїцького храму з-під лабет московських попів.
Те було незабаром опісля, як помер данинський батюшка. Мешканці із звезених насильно владою ЩЕ В 30-х роках із колишніх данинських хуторів у показове радянське Шлях Ілліча (нині Яблунівка), де покійний отець Микола додатково мав прихід, зініцювали цей перехід. І цю ініціативу відразу масово підтримали данинці.
Відтоді пройшло майже півроку. За цей час я оприлюднив кілька матеріалів на цю тему, причому на різних мережевих платформах та в друкованих виданнях. Зосібно: в чернігівській «Сіверщині», «Енциклопедії Носівщини», всеукраїнському «Слові Просвіти».
Зміст заголовків цих публікацій кажуть самі за себе:
- ЯК І ЧОМУ НОСІВСЬКА ЯБЛУНІВКА ПОЗБУЛАСЯ «ОПІКИ» МОСКОВСЬКИХ БАТЮШОК;
-СЕНСАЦІЯ З РІДНОЇ ДАНИНИ: ЗНАМЕНИТИЙ ДАНИНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ХРАМ ТЕПЕР ЗНОВУ УКРАЇНСЬКИЙ. ВТРЕТЄ ЗА ЙОГО ІСТОРІЮ. ВІРЮ, ЩО ВЖЕ НАЗАВЖДИ;
-СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ХРАМ ДАНИНИ ВТРЕТЄ СТАВ УКРАЇНСЬКИМ;
- ЧОМУ ДАНИНА СТАЛА "БОМБОЮ" ДЛЯ ВІДМОСКОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ КРАЇ?
І що ж? Як кажуть старожили – а віз і нині нам…
Данинці вже й житло для нового священника підшукали. Місцева півча не раз збиралася на переучування супроводу піснеспівів, як було за автокефальних часів – із московського на український. І в тому не виявилося проблеми: своє, генетичне, повертається жо серця і стверджується швидко.
Новий священник ПЦУ отець Олександр стало приїздить у Данину на свята. Але служби проводить… під церквою. Бо ключі від храму й досі … в руках московитів. Конкретно – в представника рпц із сусідньої Шатури батюшки Василя. Він також стало приїздить у Данину, демонстративно відкриває храм, не приховуючи свою зневажливу посмішку в бік місцевих «патріотів».
Одностайний вихід знакового в історії Чернігівського краю села Данина на правдиву дорогу до віри своїх пращурів не став «бомбою», як мені на початку здавалося, - ні для сусідів, ні для інших українських теренів.
Консервативне українське село, навчене історією, зайняло очікувальну позицію: мовляв, побачимо , що з того буде.
А вийшло те, чого ніхто не очікував. На 35-му році Української державності державний апарат на місцях працює як за старих совєтських часів: крючкотоврство, видимість реформ, зневага до інтересів громади, відсутність патріотизму і волі до реформ.
Причіпки, і то по кілька разів, до будь чого:
-не так оформлені списки учасників зборів,
-не такий протокол,
-не такі бюлетені.
Причіпки й до комплекту документів: не ті витяги, не ті копії.
І це – упродовж ШЕСТИ МІСЯЦВІВ?
Цікаво, що коли за часів президенства Кучми місцеві храми масово і швидко передавали в підпорядкування москви, ніхто до подібних документів не чіплявся.
Про прямий і прихований спротив українському відродженню, прагнень мільйонів простих українців жити у справедливій країні, будувати за законі правдиву державу вже написано й озвучено немало. Бракує головного: рішучих, зважених і професійних дій державного проводу, бракує політичної волі. Особливо на місцях. А це провокує в суспільстві посилення зневіри, розчарування, апатії, не здатності чи не бажання влади на місцях вирішувати нагальні питання громад.
Аналіз проблеми щодо гальмування проходження документів у владних коридорах від громад, де на законних підставах були прийняті рішення про переходи храмів з-під московського підпорядкування, гадаю, на часі.
А поки що із цієї публікації витікають питання, на які давно очікує відповідь громада. Оскільки це текст буде поширено публічно, в тім числі надіслано в ЗМІ та до Чернігівської крайової влади крайової влади, виділяю всього лиш три питання:
Чи відома керівництву області кількамісячна історія із свідомим затягування реєстрації документів нової громади ПЦУ Данинського Свято-Троїцького храму, що в Ніжинському районі?
З яких причини мешканці села упродовж пів року не можуть отримати законне право входу до свого храму і молися там своєю рідною мовою за умов, що всі документи були подані до державного органу у відповідні зі встановленим порядком.
Чи можна довідатися публічно прізвища конкретних виконавців, які за службовим становищем покликані були своєчасно розглянути справу та прийняти відповідне рішення?
Микола ТИМОШИК
На фото: таким виглядає Храм у Данині сьогодні. Куполи знищені за вказівкою влади 1962 року заради перетворення його в радянський колбуд.
2 квітня ц. р. в моїй рідній Данині коло Ніжина стався давно очікуваний сход із несподіваним для самих організаторів результатом: із 98 зареєстрованих у залі на зборах у сільбуді - ВСІ "ЗА". Ціна питання: виведення знаменитого Свято-Троїцького храму з-під лабет московських попів.
Те було незабаром опісля, як помер данинський батюшка. Мешканці із звезених насильно владою ЩЕ В 30-х роках із колишніх данинських хуторів у показове радянське Шлях Ілліча (нині Яблунівка), де покійний отець Микола додатково мав прихід, зініцювали цей перехід. І цю ініціативу відразу масово підтримали данинці.
Відтоді пройшло майже півроку. За цей час я оприлюднив кілька матеріалів на цю тему, причому на різних мережевих платформах та в друкованих виданнях. Зосібно: в чернігівській «Сіверщині», «Енциклопедії Носівщини», всеукраїнському «Слові Просвіти».
Зміст заголовків цих публікацій кажуть самі за себе:
- ЯК І ЧОМУ НОСІВСЬКА ЯБЛУНІВКА ПОЗБУЛАСЯ «ОПІКИ» МОСКОВСЬКИХ БАТЮШОК;
-СЕНСАЦІЯ З РІДНОЇ ДАНИНИ: ЗНАМЕНИТИЙ ДАНИНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ХРАМ ТЕПЕР ЗНОВУ УКРАЇНСЬКИЙ. ВТРЕТЄ ЗА ЙОГО ІСТОРІЮ. ВІРЮ, ЩО ВЖЕ НАЗАВЖДИ;
-СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ХРАМ ДАНИНИ ВТРЕТЄ СТАВ УКРАЇНСЬКИМ;
- ЧОМУ ДАНИНА СТАЛА "БОМБОЮ" ДЛЯ ВІДМОСКОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ КРАЇ?
І що ж? Як кажуть старожили – а віз і нині нам…
Данинці вже й житло для нового священника підшукали. Місцева півча не раз збиралася на переучування супроводу піснеспівів, як було за автокефальних часів – із московського на український. І в тому не виявилося проблеми: своє, генетичне, повертається жо серця і стверджується швидко.
Новий священник ПЦУ отець Олександр стало приїздить у Данину на свята. Але служби проводить… під церквою. Бо ключі від храму й досі … в руках московитів. Конкретно – в представника рпц із сусідньої Шатури батюшки Василя. Він також стало приїздить у Данину, демонстративно відкриває храм, не приховуючи свою зневажливу посмішку в бік місцевих «патріотів».
Одностайний вихід знакового в історії Чернігівського краю села Данина на правдиву дорогу до віри своїх пращурів не став «бомбою», як мені на початку здавалося, - ні для сусідів, ні для інших українських теренів.
Консервативне українське село, навчене історією, зайняло очікувальну позицію: мовляв, побачимо , що з того буде.
А вийшло те, чого ніхто не очікував. На 35-му році Української державності державний апарат на місцях працює як за старих совєтських часів: крючкотоврство, видимість реформ, зневага до інтересів громади, відсутність патріотизму і волі до реформ.
Причіпки, і то по кілька разів, до будь чого:
-не так оформлені списки учасників зборів,
-не такий протокол,
-не такі бюлетені.
Причіпки й до комплекту документів: не ті витяги, не ті копії.
І це – упродовж ШЕСТИ МІСЯЦВІВ?
Цікаво, що коли за часів президенства Кучми місцеві храми масово і швидко передавали в підпорядкування москви, ніхто до подібних документів не чіплявся.
Про прямий і прихований спротив українському відродженню, прагнень мільйонів простих українців жити у справедливій країні, будувати за законі правдиву державу вже написано й озвучено немало. Бракує головного: рішучих, зважених і професійних дій державного проводу, бракує політичної волі. Особливо на місцях. А це провокує в суспільстві посилення зневіри, розчарування, апатії, не здатності чи не бажання влади на місцях вирішувати нагальні питання громад.
Аналіз проблеми щодо гальмування проходження документів у владних коридорах від громад, де на законних підставах були прийняті рішення про переходи храмів з-під московського підпорядкування, гадаю, на часі.
А поки що із цієї публікації витікають питання, на які давно очікує відповідь громада. Оскільки це текст буде поширено публічно, в тім числі надіслано в ЗМІ та до Чернігівської крайової влади крайової влади, виділяю всього лиш три питання:
Чи відома керівництву області кількамісячна історія із свідомим затягування реєстрації документів нової громади ПЦУ Данинського Свято-Троїцького храму, що в Ніжинському районі?
З яких причини мешканці села упродовж пів року не можуть отримати законне право входу до свого храму і молися там своєю рідною мовою за умов, що всі документи були подані до державного органу у відповідні зі встановленим порядком.
Чи можна довідатися публічно прізвища конкретних виконавців, які за службовим становищем покликані були своєчасно розглянути справу та прийняти відповідне рішення?
Микола ТИМОШИК
На фото: таким виглядає Храм у Данині сьогодні. Куполи знищені за вказівкою влади 1962 року заради перетворення його в радянський колбуд.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |