"Бомба" Данини для відмосковлення краю
Почну з смс, яке сьогодні отримав з рідної Данини: "Нарешті у церковному дворі пролунало "Слава Україні!!!" - дуже проникливо".
За цією фразою - початок розлому в свідомости традиційно консервативної в релігійному питанні української глибинки
Поділюся цікавими цифрами. Вони явно вказують на добру тенденцію, що намітилася останнім часом, – усе чіткіше й глибше в колективній свідомости української глибинки осмислюється сутність руйнівної місії московських попів і московської церкви.
Що цьому передувало?
За два тижні до Великодня мешканці одного із знакових в історичному аспекті сіл на Чернігівщині - ДАНИНА (тричі погвалтованого в назві совєтами – Даніно, Данино, Данине) вивели свій Свято-Троїцький храм із лабет московського підпорядкування. У спокійний та інтелігентний спосіб: на голосування до сільського клубу записалося 102 мешканці. Шестеро вірних «вєрє своіх родітєлєй» покинули залу до голосування, відчувши, з якого боку і які настрої переважають. 96 – «за» відмосковлення храму.
До отримання документу від влади з Ніжина про право зайти в храм із давніми українськими звичаєм і з новим священником (кажуть, на це піде якийсь місяць, хоча такий термін виглядає невиправдано задовгим) данинці проявили мудрість. Вони прислухалися до поради нового опікуна храму ієроманаха Петра (у світському життя Григорій Цюра) дочекатися офіційної здачі ключів і освятити паски під омофором ПЦУ довкола храму, поки що туди не заходячи. Розважливий і патріотичний отець Петро – юрист за фахом і діє в рамках чітко прописаного закону.
Домовленість була такою: вранці в неділю в Данину приїде з Ніжина ієромонах Петро і святитиме по-новому – по-українському. А в переддень під вечір суботи в Данині освячуватиме паски за московським обрядом, російською мовою, шатурський тимчасовий опікун храму отець Василь.
Місцеві статисти підрахували ті два дійства: до українського панотця на Великдень прийшли з пасками 228 (!!!) данинців, до московського – 15 (!)
Коментарів не потрібно. Лиш варто додати таке.
В своєму пості від 2 квітня я наголосив на тому, що перехід до ПЦУ громади в Яблунівці, як давньої філії данинського храму, а згодом і самих данинців, зіграє у ближчім часі ефект своєрідної бомби для прихильників московського патріярхату в цілім краї.
Чому?
Данина – село осібне на історичній карті Чернігівщину. На неї ще від козацьких часів завжди рівнялися, оглядалися, ставили в приклад. Ось 10 аргументі на це «чому».
1. Тут, на землях колишніх українських гетьманів Тараса Трясила та Івана Мазепи віддавна витав дух свободи, невпокорености московитам, дух своєї Данинської республіки.
2. Від середини ХІХ ст. упродовж понад 20 років священником у Данині був відомий український письменник, байкар і журналіст отець Петро Огієвський (його байки вивчають нині в шкільних програмах). Він прославив Данину своїми численними нарисами, записами легенд та переказів від старожилів, які стало друкувалися в «Черниговскіх Єпахіальних Вєдомостях», та «Чернііговскіх Губенскіх Ізвеєстіях», листувався з відомою київською і львівською інтелігенцію, зокрема з Олександром Кониським.
3. Від середини ХІХ ст. у багатій Данині не було жебраків і злодіїв (дані ЧГІ , ч.5 від 1888).
4. 1883 р. За священника Петра Скорини, в Данині побудовано найбільший в області сільський храм на 5 бань – на 1000 душ (бажання данинців «Щоб не такий як у всіх було вволено). На це слід було отримати дозвіл самого царя. Протоієрей Скорина прожив у селі 50 років і заповів поховати його та дружину Анну в склепі його дітища – величного храму.
5. Від 1864 по 1903 роки Данина була центром Другого благочинного округу – найбільшого і найбагатшого в цілому Ніжинському повіті.
6. На початку 20-х данинці першими з-поміж сіл краю перейшли до УАПЦ.
7. Після програшу УНР данинці приймають на сході села рішення про створення своєї, Данинської волості, кличуть шатурян та мешканців усіх хуторів теж вийти з Володьководівицької волості. Заговорили в окрузі про Данинську республіку
8. Наприкінці 20-х Данина й Шатура наймасовіше і найсильніше противилися колективізації. Довоколишні хутори в носівсько-лосинівському кущі засновували здебільше вихідці з цього села, тому тут було найбільше «куркулів».
9. Данинці найбільше в окрузі поплатилися владі за свою невпокореність і не прийняття нових московських порядків: влада «створила» в цьому селі осередок антирадянської петлюрівської підпільної організації «Спілки Визволення України», що дало підстави розстріляти 9 авторитетних господарів Данини та священника храму отця Івана Зоценка.
10. Ще більшу плату селяни цього села віддали московській владі в роки голодоморів. Колись багате село перетворилося на вмираючий колос. Це з Данини в моєму «Селі» описаний потрясний епізод, коли вмираюче посеред порожнього вже від усього живого двору немовля присмокталося до живота недавньої породіллі-сучки, останнього охоронця цього двору. Такий срашний за своєю силою факт ніде досі в світовій літературі не був задокументований.
11. Восени 1941 року у помсту за це владі данинці спорядили делегацію в німецьку крайову комендатуру з проханням прислати з Рівного священника-автокефаліста та знову, вже вдруге за совітів, відкрити в Данині Св.-Троїцький храм із українським обрядом. Німці уволили це прохання. Всю війну присланий сюди волиняк отець Володимир служив за канонами національної цкеркви .
12. 1962 року у помсту непокірному селу влада руйнує 5 куполів храму та перетворює шедевр архітектури та сакральну сільську святиню в клуб-сарай.
Нині слідом за прикладом данинців голоснішими стали розмови про відмосковлення Свято-Михайлівського храму в Шатурі, Рівчаку-Степанівці. Довколишні Галиця, Носівка вже впевнено стверджують довкола себе дух київської церкви.
А на Великдень нечуване дійство відбулося в Лосинівці – колишньому райцентрі, а тепер очільниці громади. Біля недобудованого храму УПЦ КП, яке зводилося тут ще за колгоспу, ієромонах ПЦУ із Ніжина Петро (Цюра) звершив український обряд освячення пасок. Людей багато було - пори те, що поряд тут - оплот мп цілого лосинівського куща.
З Богом і Україною – в серці і діях!
Микола ТИМОШИК
Колишня велич Данинського Свято-Троїцького храму залишилася лише в цьому, точно відтвореному до дрібниць, макеті столяра-самородка Петра Макаренка.
За цією фразою - початок розлому в свідомости традиційно консервативної в релігійному питанні української глибинки
Поділюся цікавими цифрами. Вони явно вказують на добру тенденцію, що намітилася останнім часом, – усе чіткіше й глибше в колективній свідомости української глибинки осмислюється сутність руйнівної місії московських попів і московської церкви.
Що цьому передувало?
За два тижні до Великодня мешканці одного із знакових в історичному аспекті сіл на Чернігівщині - ДАНИНА (тричі погвалтованого в назві совєтами – Даніно, Данино, Данине) вивели свій Свято-Троїцький храм із лабет московського підпорядкування. У спокійний та інтелігентний спосіб: на голосування до сільського клубу записалося 102 мешканці. Шестеро вірних «вєрє своіх родітєлєй» покинули залу до голосування, відчувши, з якого боку і які настрої переважають. 96 – «за» відмосковлення храму.
До отримання документу від влади з Ніжина про право зайти в храм із давніми українськими звичаєм і з новим священником (кажуть, на це піде якийсь місяць, хоча такий термін виглядає невиправдано задовгим) данинці проявили мудрість. Вони прислухалися до поради нового опікуна храму ієроманаха Петра (у світському життя Григорій Цюра) дочекатися офіційної здачі ключів і освятити паски під омофором ПЦУ довкола храму, поки що туди не заходячи. Розважливий і патріотичний отець Петро – юрист за фахом і діє в рамках чітко прописаного закону.
Домовленість була такою: вранці в неділю в Данину приїде з Ніжина ієромонах Петро і святитиме по-новому – по-українському. А в переддень під вечір суботи в Данині освячуватиме паски за московським обрядом, російською мовою, шатурський тимчасовий опікун храму отець Василь.
Місцеві статисти підрахували ті два дійства: до українського панотця на Великдень прийшли з пасками 228 (!!!) данинців, до московського – 15 (!)
Коментарів не потрібно. Лиш варто додати таке.
В своєму пості від 2 квітня я наголосив на тому, що перехід до ПЦУ громади в Яблунівці, як давньої філії данинського храму, а згодом і самих данинців, зіграє у ближчім часі ефект своєрідної бомби для прихильників московського патріярхату в цілім краї.
Чому?
Данина – село осібне на історичній карті Чернігівщину. На неї ще від козацьких часів завжди рівнялися, оглядалися, ставили в приклад. Ось 10 аргументі на це «чому».
1. Тут, на землях колишніх українських гетьманів Тараса Трясила та Івана Мазепи віддавна витав дух свободи, невпокорености московитам, дух своєї Данинської республіки.
2. Від середини ХІХ ст. упродовж понад 20 років священником у Данині був відомий український письменник, байкар і журналіст отець Петро Огієвський (його байки вивчають нині в шкільних програмах). Він прославив Данину своїми численними нарисами, записами легенд та переказів від старожилів, які стало друкувалися в «Черниговскіх Єпахіальних Вєдомостях», та «Чернііговскіх Губенскіх Ізвеєстіях», листувався з відомою київською і львівською інтелігенцію, зокрема з Олександром Кониським.
3. Від середини ХІХ ст. у багатій Данині не було жебраків і злодіїв (дані ЧГІ , ч.5 від 1888).
4. 1883 р. За священника Петра Скорини, в Данині побудовано найбільший в області сільський храм на 5 бань – на 1000 душ (бажання данинців «Щоб не такий як у всіх було вволено). На це слід було отримати дозвіл самого царя. Протоієрей Скорина прожив у селі 50 років і заповів поховати його та дружину Анну в склепі його дітища – величного храму.
5. Від 1864 по 1903 роки Данина була центром Другого благочинного округу – найбільшого і найбагатшого в цілому Ніжинському повіті.
6. На початку 20-х данинці першими з-поміж сіл краю перейшли до УАПЦ.
7. Після програшу УНР данинці приймають на сході села рішення про створення своєї, Данинської волості, кличуть шатурян та мешканців усіх хуторів теж вийти з Володьководівицької волості. Заговорили в окрузі про Данинську республіку
8. Наприкінці 20-х Данина й Шатура наймасовіше і найсильніше противилися колективізації. Довоколишні хутори в носівсько-лосинівському кущі засновували здебільше вихідці з цього села, тому тут було найбільше «куркулів».
9. Данинці найбільше в окрузі поплатилися владі за свою невпокореність і не прийняття нових московських порядків: влада «створила» в цьому селі осередок антирадянської петлюрівської підпільної організації «Спілки Визволення України», що дало підстави розстріляти 9 авторитетних господарів Данини та священника храму отця Івана Зоценка.
10. Ще більшу плату селяни цього села віддали московській владі в роки голодоморів. Колись багате село перетворилося на вмираючий колос. Це з Данини в моєму «Селі» описаний потрясний епізод, коли вмираюче посеред порожнього вже від усього живого двору немовля присмокталося до живота недавньої породіллі-сучки, останнього охоронця цього двору. Такий срашний за своєю силою факт ніде досі в світовій літературі не був задокументований.
11. Восени 1941 року у помсту за це владі данинці спорядили делегацію в німецьку крайову комендатуру з проханням прислати з Рівного священника-автокефаліста та знову, вже вдруге за совітів, відкрити в Данині Св.-Троїцький храм із українським обрядом. Німці уволили це прохання. Всю війну присланий сюди волиняк отець Володимир служив за канонами національної цкеркви .
12. 1962 року у помсту непокірному селу влада руйнує 5 куполів храму та перетворює шедевр архітектури та сакральну сільську святиню в клуб-сарай.
Нині слідом за прикладом данинців голоснішими стали розмови про відмосковлення Свято-Михайлівського храму в Шатурі, Рівчаку-Степанівці. Довколишні Галиця, Носівка вже впевнено стверджують довкола себе дух київської церкви.
А на Великдень нечуване дійство відбулося в Лосинівці – колишньому райцентрі, а тепер очільниці громади. Біля недобудованого храму УПЦ КП, яке зводилося тут ще за колгоспу, ієромонах ПЦУ із Ніжина Петро (Цюра) звершив український обряд освячення пасок. Людей багато було - пори те, що поряд тут - оплот мп цілого лосинівського куща.
З Богом і Україною – в серці і діях!
Микола ТИМОШИК
Колишня велич Данинського Свято-Троїцького храму залишилася лише в цьому, точно відтвореному до дрібниць, макеті столяра-самородка Петра Макаренка.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |