Гетьманські іменини: 10 фейків про Мазепу
У цьому році виповнюється 380 років від дня народження володаря булави
Термін «фейк» набув активного поширення відносно недавно, але він якнайкраще підходить до імперської практики подання-представлення для громадськості відомого українського діяча.
Фейк №1
«Хотів»видати Карла ХІІ
Після взяття Батурина московським військом І. Мазепа ніби послав миргородського полковника Д. Апостола до Петра І. з пропозицією видати Карла ХІІ в обмін на помилування. Насправді старшина поїхав у протилежний бік від царської штаб-квартири. Як підтверджував на допиті 14 липня 1709 р. лубенський полковник Д. Зеленський, він, отримавши «ведомость о смерти дочери своей, то просился у Мазепы для погребения оной в Лубны, в чем ему помагал миргороцкой полковник, по которому прошению отпущен он з дороги». У рідних Сорочинцях (більше 120 км від царської штаб-квартири!) Д. Апостол, який спішив до дружини, увечері натрапив на значний російський підрозділ, що зайняв це містечко у тилу мазепинців. Миргородський полковник змушений був вдавати царського вірнопідданого. Його змусили через місяць написати компроментуючі листи гетьману, саме з них дізнаємося про те, що ніби володар булави « послав його з інтригуючим проханням». На чорновому посланні Д. Апостола до І. Мазепи виявлена правка графа Г. Головкіна і на останній сторінці припис: "Писма, что писаны к Мазепе по измене ево фальшивые от канцлера". Згадані «листи» були підготовлені із зрозумілою провокативною метою – підступно посварити Карла ХІІ з гетьманом.
Фейк№2
Під арештом у короля
У російській історичній літературі подається теза про те, що Карл ХІІ не довіряв І. Мазепі, а тому він та його старшини утримувалися під караулом. Насправді на допиті сердюк Корній Семененко повідомив, що «от шведа было Мазепе почтение» і «придан был шведцкой караул, человек с пятьдесят конных, и всегда при нем были неотступно». Це було пов’язано з тим, що росіяни засилали лазутчиків для викрадення, отруєння володаря булави. Крім того, посилений караул, який спостерігали численні свідки довкола похідної резиденції гетьмана, забезпечував не тільки охорону керманича України. З ним було, як повідомляв на допиті спійманий Андрій Горленко, «скарбу восмь десят возов, в которых сорок возов были сь ефимками и с чехами, а достальные с питьем и с ыными пожитки». Гетьманська скарбниця теж потребувала посиленої охорони.
Фейк №3
«Изменник»-одинак
У маніфестах царя, а пізніше в російських монографіях про Північну війну насаджувалася теза про те, що народ не підтримав І. Мазепу. Насправді у повстанні мазепинців взяло участь до 40 тисяч учасників, близько 30 тисяч яких загинуло. Англійський посол Ч. Вітворт 6 липня в докладній інформації про Полтавську битву зазначав: «З боку шведів у справі було близько 30.000 чоловік, у тому числі 19.000 регулярного війська, решта — козаки». У Батурині загинуло до 12-14 тисяч повстанців, у Переволочні – 3000. Також російськими військами були спалені переважно з козаками та жителями Маячка, Нехворощ, Келеберда, Старий Кодак, Новий Кодак, Старі Санжари і Нові Санжари. Практично щотижня гинули у бойових сутичках по 200-300 запорожців, козаків протягом січня-червня 1709 р. Меншиков у листі від 8 березня 1709 р. повідомив про те, що «с 200 человек компанейцев на месте положили и многих в полон, также и обозы их побрали»
Фейк №4
Підписав зрадницький договір
У зверненнях Петра І до українського народу поширювалася брехлива інформація про зрадницький договір І. Мазепи з польським королем, згідно з яким Речі Посполитій мала перейти Україна, а гетьман «получил уже от Лещинского за то себе гонор воеводства в Польше и титул княжения Северскаго» (маніфест царя від 21 січня 1709 р.). У той же час із «Щоденника військових дій російської армії під Полтавою» (1709 р.) дізнаємося: «Июня 26. (…) По прибытии к дивизии Галартовой, повелел ( Петро І. – Авт.) призвать полковников от полков и изволил говорить: «Король Карл и самозванец Лещинской привлекли к воле своей вора изменника второго иуду гетмана Мазепу, которые клятвами обязались между собою отторгнуть от России народы малороссийские и учинить княжество особое под властию его вора и изменника Мазепы, в котором ему быть великим князем и иметь у себя во владении казаков Донских и Запорожских и Волынь и все роды казацкие, которые на сей стороне Волги». У «Маніфесті» від 9 листопада 1708 р. цар зазначав, що король планував «Мазепу в Украйнѣ самовласным князем…учинить».
Фейк №5
Жорстокий кріпосник
Поширеною донедавна була теза про те, що гетьмана мав « у кріпосній залежності близько півмільйона селян». Насправді тоді в Гетьманщині не було кріпаків. В автономії діяла система рангових маєтностей, тобто населення певної місцини сплачувало податок «на ранг» урядовцям (сотнику, судді, обозному, осавулу, канцеляристу і т.п.). Ставши гетьманом, І. Мазепа отримав на ранг від свого попередника 19654 двори, з яких у гетьманську скарбницю сплачувався податок на військо, його забезпечення, утримання резиденції та інші витрати. За тодішньою практикою приватні та військові кошти у гетьманській резиденції не розділялися. І. Мазепа вільно ними розпоряджався: фактично головною щорічною витратою було зведення 2-3 мурованих соборів ( за роки правління збудував, реставрував 43).
Фейк №6.
Усі покинули «зрадника»
Цар та його підручні поширювали наклеп, що відразу після «измены» козаки і старшини, які були з І. Мазепою, розбіглися, втекли від володаря булави. Насправді на момент переходу на бік Карла ХІІ з гетьманом переправилась через Десну частина полків Ю. Кожухівського, М. Андріяша, Г. Галагана чисельністю не більше тисячі та більше двохсот чоловік з Прилуцького, Лубенського та Миргородського полків. Крім того, разом з ними йшла і запорізька хоругва у складі 100 чоловік. Для захисту Батурина гетьман залишив 4 сердюцькі полки, 3 городові козацькі полки, Батуринську (близько 700 козаків), Воронезьку, Коропську сотні, генеральну артилерію із чисельною обслугою ( усіх разом 7-8 тисяч чоловік). Останні взяли участь у героїчній обороні гетьманської столиці, лише 1000 з них вдалося пробитися.
Інші козацькі полки у попередні місяці за наказом царя були послані на Правобережжя України, Стародубщину, Дон.
Фейк №7
Народні повстання проти влади
Неправдивою є і теза про народні повстання проти «режиму» І. Мазепи. Джерела фіксують лише «повстання» Петрика, під заклики якого пішло кільканадцять охотників та орда. Повідомлення про бунти 1708 р., зафіксоване у листах І. Мазепи до царя, насправді були неправдиві: гетьман не хотів виводити козацькі полки з Гетьманщини на численні накази російського командування. Тому всіляко хитрував, вигадував причини, аби зберегти хоч якийсь мінімум біля себе вояк.
Після Полтавського бою 26 липня 1709 р. лубенський полковник Д. Зеленський на допиті засвідчив: «Писмо к Мазепе о том, что будто войска хотят бунтовать з другими полковниками писал, и казакам челобитные о том же писать приказывали они по приказу ево, измнника; а такого к бунту в войске намрения, как в писм их и в челобитных писано, не бывало».
Фейк №8
Українські церковники проголосили анафему
Українські церковні ієрархи не здійснювали акції анафемування І. Мазепи 12 листопада. Анафему І. Мазепі проголосив цар раніше. В указі царя від 9 листопада 1708 р., адресованому київському полковнику Ф. Коровці (Коровченку) йдеться про те, що 6 (!) листопада «вольными голосами обрали единогласно в гетманы…Ивана Ильича Скоропадского», а попередній правитель Гетьманщини « предан соборне (!!!) проклятию». Це ж саме Петро І написав того ж дня (!!!) гадяцькому полковнику С.Трощинському, білоцерківському полковнику М. Омельченку. З листа Г. Головкіна до П.Толостого від 9 листопада дізнаємося, що 6 листопада справді «уничтожение учинено» Мазепи, «помянутая ево персона на виселицу повешена», «герб ево от ката изодран и изтоптан». За всіма ознаками згадане нагадувало акції Всепотішного (Всешутєйшого, всеп’янійшого) собору, який часто збирав цар. У таких глумливих над церковниками та урядовцями зібраннях брали участь усі його наближені. Із листа з штаб-квартири до іноземних послів від 12 листопада дізнаємося, що у Глухові відбулася «контрафакція з опудалом колишнього гетьмана… й у такий спосіб його прокляли й викинули геть за двері, потім закликали ката, [опудало] настромили на піку і потягли на вільне місце, де публічно зачитали про його злочини, зламали шаблю й повісили на шибениці». Чернігівський архієпископ Іоан Максимович з’явився у Глухові уже після цієї брутальної церемонії. А митрополита Київського Йоасафа Кроковського, переяславського єпископа Захарія Корніловича з іншими духовними особами примусово доставили під конвоєм (спогади Б.Куракіна!) – 11 листопада.
Церковних ієрархів усе ж змусили у Глухові підписати «грамоти» – пропагандистські агітки, заготовлені явно заздалегідь царськими підручними. У них одні й ті ж фрази – «Мазепа изменил и пристал ко еретическому королю шведскому, малороссийския отчизны отчуждился, хотя оную под иго работы лядской поддати, и храмы Божии на проклятую обратити унию», « и все его единомышленники с ним…. От Матери Нашей Церкви, Святые Восточныя, суть отвержены и прокляты».
Водночас є підстави вважати, що офіційні протоколи анафемування у Москві, як і виборів гетьмана, корегували пізніше (Й. Кроковський у Глухові був, а підпису його нема!), дописуючи у них «потрібних» людей та «потрібні» формулювання. Київський воєвода Д. Голіцин 15 лютого 1709 р. повідомляв Г. Головкіна про те, що « во всем Киеве нашел я только одного человека, именно из Братскаго монастыря префекта, который к нам снисходителен».
Фейк №9
Найкрупніший феодал Європи
Російська історіографія подає І. Мазепу як найзначнішого феодала Європи. При цьому не береться до уваги, що за тодішньою практикою особисті та державні кошти гетьман тримав у військовій скарбниці. Він був, так би мовити, водночас і головою тогочасного Національного банку. Особисті витрати правителя Гетьманщини були незначні. На Гончарівці , як дізнаємося з 11 статті доносу В. Кочубея, володар булави жив «в столовой и мурованой избе». Останню ми називаємо палацом, розміри якого, за археологічними даними, складали 20 х14,5 м.
З гетьманської скарбниці під час повстання мазепинців фінансувалися козаки, сердюки, компанійці, запорожці. Карл ХІІ теж запозичив з неї великі суми.
Фейк №10
Поганий полководець
Поширення набула теза, ніби І. Мазепа був поганим полководцем. Наспраді це не так.Так, відомо, що у 1695 р. під час оточення Казикермена І. Мазепа, який навчався артилерійської справи у голландському місті Девентері, наказав обставити фортецю кримчан плетеними кошиками із землею, на них були встановлені мортири та гармати. Завдяки цьому усі наступні п’ять днів обложені піддавалися нищівному артилерійському обстрілу. Був виведений із ладу гарматний арсенал оборонців. Практично всі казикерменські гармаші загинули. І. Мазепа, бачачи, що ядра навіть важких гармат не можуть зруйнувати міцні мури, наказав, як писав літописець Самійло Величко, «війську своєму котити земляний вал до казикерменських стін, такий широкий і високий, щоб ним можна було засипати й казикерменський рів, і, порівнявшись зі стінами, легко вломитись у місто». Усе це, новий гарматний обстріл з висоти примусили обложених здатися. Також з успіхом була взяті Бихівська, Бродська фортеці з великими арсеналами артилерії.
Сергій ПАВЛЕНКО. "Голос України"
Термін «фейк» набув активного поширення відносно недавно, але він якнайкраще підходить до імперської практики подання-представлення для громадськості відомого українського діяча.
Фейк №1
«Хотів»видати Карла ХІІ
Після взяття Батурина московським військом І. Мазепа ніби послав миргородського полковника Д. Апостола до Петра І. з пропозицією видати Карла ХІІ в обмін на помилування. Насправді старшина поїхав у протилежний бік від царської штаб-квартири. Як підтверджував на допиті 14 липня 1709 р. лубенський полковник Д. Зеленський, він, отримавши «ведомость о смерти дочери своей, то просился у Мазепы для погребения оной в Лубны, в чем ему помагал миргороцкой полковник, по которому прошению отпущен он з дороги». У рідних Сорочинцях (більше 120 км від царської штаб-квартири!) Д. Апостол, який спішив до дружини, увечері натрапив на значний російський підрозділ, що зайняв це містечко у тилу мазепинців. Миргородський полковник змушений був вдавати царського вірнопідданого. Його змусили через місяць написати компроментуючі листи гетьману, саме з них дізнаємося про те, що ніби володар булави « послав його з інтригуючим проханням». На чорновому посланні Д. Апостола до І. Мазепи виявлена правка графа Г. Головкіна і на останній сторінці припис: "Писма, что писаны к Мазепе по измене ево фальшивые от канцлера". Згадані «листи» були підготовлені із зрозумілою провокативною метою – підступно посварити Карла ХІІ з гетьманом.
Фейк№2
Під арештом у короля
У російській історичній літературі подається теза про те, що Карл ХІІ не довіряв І. Мазепі, а тому він та його старшини утримувалися під караулом. Насправді на допиті сердюк Корній Семененко повідомив, що «от шведа было Мазепе почтение» і «придан был шведцкой караул, человек с пятьдесят конных, и всегда при нем были неотступно». Це було пов’язано з тим, що росіяни засилали лазутчиків для викрадення, отруєння володаря булави. Крім того, посилений караул, який спостерігали численні свідки довкола похідної резиденції гетьмана, забезпечував не тільки охорону керманича України. З ним було, як повідомляв на допиті спійманий Андрій Горленко, «скарбу восмь десят возов, в которых сорок возов были сь ефимками и с чехами, а достальные с питьем и с ыными пожитки». Гетьманська скарбниця теж потребувала посиленої охорони.
Фейк №3
«Изменник»-одинак
У маніфестах царя, а пізніше в російських монографіях про Північну війну насаджувалася теза про те, що народ не підтримав І. Мазепу. Насправді у повстанні мазепинців взяло участь до 40 тисяч учасників, близько 30 тисяч яких загинуло. Англійський посол Ч. Вітворт 6 липня в докладній інформації про Полтавську битву зазначав: «З боку шведів у справі було близько 30.000 чоловік, у тому числі 19.000 регулярного війська, решта — козаки». У Батурині загинуло до 12-14 тисяч повстанців, у Переволочні – 3000. Також російськими військами були спалені переважно з козаками та жителями Маячка, Нехворощ, Келеберда, Старий Кодак, Новий Кодак, Старі Санжари і Нові Санжари. Практично щотижня гинули у бойових сутичках по 200-300 запорожців, козаків протягом січня-червня 1709 р. Меншиков у листі від 8 березня 1709 р. повідомив про те, що «с 200 человек компанейцев на месте положили и многих в полон, также и обозы их побрали»
Фейк №4
Підписав зрадницький договір
У зверненнях Петра І до українського народу поширювалася брехлива інформація про зрадницький договір І. Мазепи з польським королем, згідно з яким Речі Посполитій мала перейти Україна, а гетьман «получил уже от Лещинского за то себе гонор воеводства в Польше и титул княжения Северскаго» (маніфест царя від 21 січня 1709 р.). У той же час із «Щоденника військових дій російської армії під Полтавою» (1709 р.) дізнаємося: «Июня 26. (…) По прибытии к дивизии Галартовой, повелел ( Петро І. – Авт.) призвать полковников от полков и изволил говорить: «Король Карл и самозванец Лещинской привлекли к воле своей вора изменника второго иуду гетмана Мазепу, которые клятвами обязались между собою отторгнуть от России народы малороссийские и учинить княжество особое под властию его вора и изменника Мазепы, в котором ему быть великим князем и иметь у себя во владении казаков Донских и Запорожских и Волынь и все роды казацкие, которые на сей стороне Волги». У «Маніфесті» від 9 листопада 1708 р. цар зазначав, що король планував «Мазепу в Украйнѣ самовласным князем…учинить».
Фейк №5
Жорстокий кріпосник
Поширеною донедавна була теза про те, що гетьмана мав « у кріпосній залежності близько півмільйона селян». Насправді тоді в Гетьманщині не було кріпаків. В автономії діяла система рангових маєтностей, тобто населення певної місцини сплачувало податок «на ранг» урядовцям (сотнику, судді, обозному, осавулу, канцеляристу і т.п.). Ставши гетьманом, І. Мазепа отримав на ранг від свого попередника 19654 двори, з яких у гетьманську скарбницю сплачувався податок на військо, його забезпечення, утримання резиденції та інші витрати. За тодішньою практикою приватні та військові кошти у гетьманській резиденції не розділялися. І. Мазепа вільно ними розпоряджався: фактично головною щорічною витратою було зведення 2-3 мурованих соборів ( за роки правління збудував, реставрував 43).
Фейк №6.
Усі покинули «зрадника»
Цар та його підручні поширювали наклеп, що відразу після «измены» козаки і старшини, які були з І. Мазепою, розбіглися, втекли від володаря булави. Насправді на момент переходу на бік Карла ХІІ з гетьманом переправилась через Десну частина полків Ю. Кожухівського, М. Андріяша, Г. Галагана чисельністю не більше тисячі та більше двохсот чоловік з Прилуцького, Лубенського та Миргородського полків. Крім того, разом з ними йшла і запорізька хоругва у складі 100 чоловік. Для захисту Батурина гетьман залишив 4 сердюцькі полки, 3 городові козацькі полки, Батуринську (близько 700 козаків), Воронезьку, Коропську сотні, генеральну артилерію із чисельною обслугою ( усіх разом 7-8 тисяч чоловік). Останні взяли участь у героїчній обороні гетьманської столиці, лише 1000 з них вдалося пробитися.
Інші козацькі полки у попередні місяці за наказом царя були послані на Правобережжя України, Стародубщину, Дон.
Фейк №7
Народні повстання проти влади
Неправдивою є і теза про народні повстання проти «режиму» І. Мазепи. Джерела фіксують лише «повстання» Петрика, під заклики якого пішло кільканадцять охотників та орда. Повідомлення про бунти 1708 р., зафіксоване у листах І. Мазепи до царя, насправді були неправдиві: гетьман не хотів виводити козацькі полки з Гетьманщини на численні накази російського командування. Тому всіляко хитрував, вигадував причини, аби зберегти хоч якийсь мінімум біля себе вояк.
Після Полтавського бою 26 липня 1709 р. лубенський полковник Д. Зеленський на допиті засвідчив: «Писмо к Мазепе о том, что будто войска хотят бунтовать з другими полковниками писал, и казакам челобитные о том же писать приказывали они по приказу ево, измнника; а такого к бунту в войске намрения, как в писм их и в челобитных писано, не бывало».
Фейк №8
Українські церковники проголосили анафему
Українські церковні ієрархи не здійснювали акції анафемування І. Мазепи 12 листопада. Анафему І. Мазепі проголосив цар раніше. В указі царя від 9 листопада 1708 р., адресованому київському полковнику Ф. Коровці (Коровченку) йдеться про те, що 6 (!) листопада «вольными голосами обрали единогласно в гетманы…Ивана Ильича Скоропадского», а попередній правитель Гетьманщини « предан соборне (!!!) проклятию». Це ж саме Петро І написав того ж дня (!!!) гадяцькому полковнику С.Трощинському, білоцерківському полковнику М. Омельченку. З листа Г. Головкіна до П.Толостого від 9 листопада дізнаємося, що 6 листопада справді «уничтожение учинено» Мазепи, «помянутая ево персона на виселицу повешена», «герб ево от ката изодран и изтоптан». За всіма ознаками згадане нагадувало акції Всепотішного (Всешутєйшого, всеп’янійшого) собору, який часто збирав цар. У таких глумливих над церковниками та урядовцями зібраннях брали участь усі його наближені. Із листа з штаб-квартири до іноземних послів від 12 листопада дізнаємося, що у Глухові відбулася «контрафакція з опудалом колишнього гетьмана… й у такий спосіб його прокляли й викинули геть за двері, потім закликали ката, [опудало] настромили на піку і потягли на вільне місце, де публічно зачитали про його злочини, зламали шаблю й повісили на шибениці». Чернігівський архієпископ Іоан Максимович з’явився у Глухові уже після цієї брутальної церемонії. А митрополита Київського Йоасафа Кроковського, переяславського єпископа Захарія Корніловича з іншими духовними особами примусово доставили під конвоєм (спогади Б.Куракіна!) – 11 листопада.
Церковних ієрархів усе ж змусили у Глухові підписати «грамоти» – пропагандистські агітки, заготовлені явно заздалегідь царськими підручними. У них одні й ті ж фрази – «Мазепа изменил и пристал ко еретическому королю шведскому, малороссийския отчизны отчуждился, хотя оную под иго работы лядской поддати, и храмы Божии на проклятую обратити унию», « и все его единомышленники с ним…. От Матери Нашей Церкви, Святые Восточныя, суть отвержены и прокляты».
Водночас є підстави вважати, що офіційні протоколи анафемування у Москві, як і виборів гетьмана, корегували пізніше (Й. Кроковський у Глухові був, а підпису його нема!), дописуючи у них «потрібних» людей та «потрібні» формулювання. Київський воєвода Д. Голіцин 15 лютого 1709 р. повідомляв Г. Головкіна про те, що « во всем Киеве нашел я только одного человека, именно из Братскаго монастыря префекта, который к нам снисходителен».
Фейк №9
Найкрупніший феодал Європи
Російська історіографія подає І. Мазепу як найзначнішого феодала Європи. При цьому не береться до уваги, що за тодішньою практикою особисті та державні кошти гетьман тримав у військовій скарбниці. Він був, так би мовити, водночас і головою тогочасного Національного банку. Особисті витрати правителя Гетьманщини були незначні. На Гончарівці , як дізнаємося з 11 статті доносу В. Кочубея, володар булави жив «в столовой и мурованой избе». Останню ми називаємо палацом, розміри якого, за археологічними даними, складали 20 х14,5 м.
З гетьманської скарбниці під час повстання мазепинців фінансувалися козаки, сердюки, компанійці, запорожці. Карл ХІІ теж запозичив з неї великі суми.
Фейк №10
Поганий полководець
Поширення набула теза, ніби І. Мазепа був поганим полководцем. Наспраді це не так.Так, відомо, що у 1695 р. під час оточення Казикермена І. Мазепа, який навчався артилерійської справи у голландському місті Девентері, наказав обставити фортецю кримчан плетеними кошиками із землею, на них були встановлені мортири та гармати. Завдяки цьому усі наступні п’ять днів обложені піддавалися нищівному артилерійському обстрілу. Був виведений із ладу гарматний арсенал оборонців. Практично всі казикерменські гармаші загинули. І. Мазепа, бачачи, що ядра навіть важких гармат не можуть зруйнувати міцні мури, наказав, як писав літописець Самійло Величко, «війську своєму котити земляний вал до казикерменських стін, такий широкий і високий, щоб ним можна було засипати й казикерменський рів, і, порівнявшись зі стінами, легко вломитись у місто». Усе це, новий гарматний обстріл з висоти примусили обложених здатися. Також з успіхом була взяті Бихівська, Бродська фортеці з великими арсеналами артилерії.
Сергій ПАВЛЕНКО. "Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |