Гендер, такий гендер...

Спочатку вони вимагали гендерної рівності і зафіксували те в законодавстві. Ми підтримали.

Потім вони вимагали гендерної окремішності й почали видумувати фемінітиви. Ми здивувались.

Коли виявилось, що у фемінітиві «слюсариня» є дві літери «с», що, кагбе, натякає на сіські й це - приниження (хоч і «слюсар» недалеко пішов) почало накипать...

Починаєш смикатися - подавати руку чи ні «рівній статі», що на підборах невпевнено почувається на сходах. Вибір стає невеликий: або «бидло», або «сексист».

В понеділок у спортзалі було трійко англомовних дівчат (не знаю, чи коректно так казати), які, здається, були щасливі, що тут чоловіки ще не зовсім зацьковані і дівчата є об‘ктом уваги.

Приймемо такі ж закони, як у «вільному світі», і кілька судових рішень на тему «сексизму» - наші жінки поїдуть в такі ж секстури арабськими країнами. Ніхто ж не питав, борючись за власні права, чи не забирає він частину приємності життя у іншого...

Я розумію, що ми рєкі поворачівалі і людина - «вєнєц пріроди», але я дуже сумніваюсь у здатності законодавчо відмінити закони природи.

Безмежно-ліберально налаштовані співгромадяни можуть закинути, що не треба, мовляв, умнічать чуваку з «третього світу» і повчати життю людей з «золотого мільярду». Можливо...

Проте, я точно знаю, що той «золотий мільярд» точно будувався не тими, хто сьогодні це надбання так завзято перерозподіляє, і тицяє в своє «гендерне надбання» дядька, який, за важкою роботою, протягом свого життя, в цих тонкощах так і не розібрався.

Олександр СОСНИЦЬКИЙ