Гадання про Вагнера у Білорусі
По тому, що Пригожин з «Вагнером» начебто може наступати на Київ
- Заявив про таке екс-начальник британського Генштабу Річард Даннат. Але ж то був виступ в жанрі «гадання на кавовій гущі», бо буквально наступним кроком той генерал зробив поправку, що Кремль взагалі може вбити «повара Путіна» на шляху до Мінська. Навіщо британським журналістам знадобилось таке «гадання на кавовій гущі», і для чого наші потягнули це сюди – це питання відкрите.
Але раз виникло таке питання, його треба розглядати з усіх ракурсів.
Звісно, уже пішли новини, що з минулого вечора сам Пригожин кудись зник зі зв’язку. Але такі повідомлення від прес-служби ватажка ПВК «Вагнер» можуть бути насправді елементом підтримання медійного образу, щоб тепер максимальна кількість осіб та суб’єктів стежила ледь чи не за кожним кроком Пригожина.
Точно помилковим є вважати, що Лукашенко тільки й робить, що стоїть у позі «чего изволите» перед росіянами, тому готовий виконувати їх забаганки.
І, наприклад, пропускати на свою територію кількатисячні штурмові загони «Вагнера» з бронетехнікою та засобами ППО.
Тут ще заодно питання відкрите, чи сам Кремль хоче, щоб цей «спецконтингент» з матчастиною пішов у Білорусь, а не на інші відтинки фронту боїв проти ЗСУ.
Тому схоже, що максимум, на який може погодитись сам Лукашенко – Пригожин як організатор «преторіанської гвардії» або ж «Вагнер-СС» для захисту від можливих інтервентів, і обмежений лише цим функціоналом, не більше.
Здіймати ажіотаж по темі можливого набігу «Вагнера» з білоруської сторони на Київ – це в нинішній ситуації як мінімум не поважати ЗСУ, спроможності яких ростуть з кожним днем.
У березні-квітні 2022 року наші захисники зуміли утримати столицю при чисельній та якісній перевазі противника, при критично малій кількості артилерії – кілька САУ «Піон» та орієнтовно батарея гаубиць Д-30, а С-400 з білоруської території та інші ЗРК уже в обозі агресора навіть перекривали повітряний простір над усім Києвом.А от станом на червень 2023 можемо говорити не тільки про те, що весь україно-білоруський кордон став укріпрайоном, який постійно посилюється.
Для захисту Києва створена навіть річкова флотилія ВМСУ, яка окрім всього іншого постійно відточує оборонні задачі, притаманні для формування роду «річкова флотилія».
Тут заодно варто розібрати заодно і складові «успіху» самого Пригожина з «Вагнером», і заодно поставити питання, чи можна ці самі складові повторити на білоруському грунті.В нас чомусь вважають, що складова була лише одна – доступ Пригожина до «спецконтингенту», який можна було вербувати в «штурмові загони». Але давайте будемо точнішими – Пригожин міг вербувати зеків завдяки можливості обіцяти «обнулення» тюремного строку після півроку «контракту». Але очевидно, що після 24 червня ця опція у нього втрачена.
Ще одна складова «успіху» «Вагнера» - наявність «своїх» людей в системі російського ВПК та ГАБТУ Міноборони РФ (простіше кажучи, в системі військових арсеналів), яка і давала майже ексклюзивний доступ до озброєння та ресурсів. Наприклад, коли той же Пригожин ще взимку бідкався про «нестачу снарядів», то він мав на увазі в реальності те, що йому треба ще більше наприклад 240-мм пострілів до крупнокаліберної САУ «Тюльпан», а не «снарядний голод». А під час подій в Ростові допитливі OSINT-ери виявили наприклад, що виїзд із штабу Південного ВО поряд з цирком блокував взагалі новенький Т-90S, ймовірно поцуплений взагалі з «індійської» партії. Не кажучи про те, що під час маршу до того міста в складі «вагнерівської» колони був помічений «аналоговнєтний» і новенький Т-90М «Прорыв», можливо прямо з цеху «Уралвагонзаводу».І також – не кажучи уже про те, що у «вагнерівців» виявились ледь чи не безлімітні зенітні ракети до систем ППО різних типів, щоб отак за добу назбивати одразу 7 літальних апаратів.
Схоже, тут якщо і варто щось чекати, то точно не набігу «Вагнера» в сторону Києва, а скоріше «чисток» в російському ВПК за «вредительство».Хоча, звісно, рівень технічної оснащеності «вагнерівських» загонів перевищувати не варто.
А варто якраз наголосити на тому, що із тих 3 тисяч одиниць техніки, що йшли в марші на Москву, лише 100 одиниць були бойова чи військова техніка, а всі інші – «буханки», автобуси та пікапи з особовим складом.
Так, все вірно – якби на підступах до Москви путінські силовики вирішили би чинити реальний опір, «вагнерівцям» довелось би воювати уже «знайомим» методом «піхотних штурмів», прямо як в битві за Бахмут, із втратами на рівні один убитий на 48 см просування, і в темпі 500-600 метрів вперед за тиждень.Ну бо за своєю організаційною структурою «вагнерівські» загони так і були оснащені, за принципом «техніку берегти треба, а нову піхоту (пардон) ще баби нарожають».
Ну і ще одна складова «успіху» ПВК «Вагнер», яка у нас не афішувалась, але яку зате згадували аналітики з RUSI – «вагнерівські» штурмовики йшли в бій та могли підтримувати високу інтенсивність атак завдяки не фанатизму, а застосуванню психоактивних стимуляторів. Запас речовин будь-якого характеру завжди не є безлімітним. І тут насправді цікаве питання, за чим насправді приходили путінські силовики до «вагнер-центру» в Петербурзі, їх там явно не тільки 4 мільярди рублів Пригожина цікавили.
Якщо і варто очікувати чогось, так хіба що того, що путч Пригожина створив дуже широку спокусу для щасливих та гордих власників інших ПВК, задіяних для війни проти України. Котрі теж мають свої широкі інтереси «федерального» рівня, і які побачили, що формат дії «слон в посудній лавці» є в поточних умовах найбільш ефективним способом досягнення своїх цілей в середовищі путінської РФ.
Іван КИРИЧЕВСЬКИЙ
- Заявив про таке екс-начальник британського Генштабу Річард Даннат. Але ж то був виступ в жанрі «гадання на кавовій гущі», бо буквально наступним кроком той генерал зробив поправку, що Кремль взагалі може вбити «повара Путіна» на шляху до Мінська. Навіщо британським журналістам знадобилось таке «гадання на кавовій гущі», і для чого наші потягнули це сюди – це питання відкрите.
Але раз виникло таке питання, його треба розглядати з усіх ракурсів.
Звісно, уже пішли новини, що з минулого вечора сам Пригожин кудись зник зі зв’язку. Але такі повідомлення від прес-служби ватажка ПВК «Вагнер» можуть бути насправді елементом підтримання медійного образу, щоб тепер максимальна кількість осіб та суб’єктів стежила ледь чи не за кожним кроком Пригожина.
Точно помилковим є вважати, що Лукашенко тільки й робить, що стоїть у позі «чего изволите» перед росіянами, тому готовий виконувати їх забаганки.
І, наприклад, пропускати на свою територію кількатисячні штурмові загони «Вагнера» з бронетехнікою та засобами ППО.
Тут ще заодно питання відкрите, чи сам Кремль хоче, щоб цей «спецконтингент» з матчастиною пішов у Білорусь, а не на інші відтинки фронту боїв проти ЗСУ.
Тому схоже, що максимум, на який може погодитись сам Лукашенко – Пригожин як організатор «преторіанської гвардії» або ж «Вагнер-СС» для захисту від можливих інтервентів, і обмежений лише цим функціоналом, не більше.
Здіймати ажіотаж по темі можливого набігу «Вагнера» з білоруської сторони на Київ – це в нинішній ситуації як мінімум не поважати ЗСУ, спроможності яких ростуть з кожним днем.
У березні-квітні 2022 року наші захисники зуміли утримати столицю при чисельній та якісній перевазі противника, при критично малій кількості артилерії – кілька САУ «Піон» та орієнтовно батарея гаубиць Д-30, а С-400 з білоруської території та інші ЗРК уже в обозі агресора навіть перекривали повітряний простір над усім Києвом.А от станом на червень 2023 можемо говорити не тільки про те, що весь україно-білоруський кордон став укріпрайоном, який постійно посилюється.
Для захисту Києва створена навіть річкова флотилія ВМСУ, яка окрім всього іншого постійно відточує оборонні задачі, притаманні для формування роду «річкова флотилія».
Тут заодно варто розібрати заодно і складові «успіху» самого Пригожина з «Вагнером», і заодно поставити питання, чи можна ці самі складові повторити на білоруському грунті.В нас чомусь вважають, що складова була лише одна – доступ Пригожина до «спецконтингенту», який можна було вербувати в «штурмові загони». Але давайте будемо точнішими – Пригожин міг вербувати зеків завдяки можливості обіцяти «обнулення» тюремного строку після півроку «контракту». Але очевидно, що після 24 червня ця опція у нього втрачена.
Ще одна складова «успіху» «Вагнера» - наявність «своїх» людей в системі російського ВПК та ГАБТУ Міноборони РФ (простіше кажучи, в системі військових арсеналів), яка і давала майже ексклюзивний доступ до озброєння та ресурсів. Наприклад, коли той же Пригожин ще взимку бідкався про «нестачу снарядів», то він мав на увазі в реальності те, що йому треба ще більше наприклад 240-мм пострілів до крупнокаліберної САУ «Тюльпан», а не «снарядний голод». А під час подій в Ростові допитливі OSINT-ери виявили наприклад, що виїзд із штабу Південного ВО поряд з цирком блокував взагалі новенький Т-90S, ймовірно поцуплений взагалі з «індійської» партії. Не кажучи про те, що під час маршу до того міста в складі «вагнерівської» колони був помічений «аналоговнєтний» і новенький Т-90М «Прорыв», можливо прямо з цеху «Уралвагонзаводу».І також – не кажучи уже про те, що у «вагнерівців» виявились ледь чи не безлімітні зенітні ракети до систем ППО різних типів, щоб отак за добу назбивати одразу 7 літальних апаратів.
Схоже, тут якщо і варто щось чекати, то точно не набігу «Вагнера» в сторону Києва, а скоріше «чисток» в російському ВПК за «вредительство».Хоча, звісно, рівень технічної оснащеності «вагнерівських» загонів перевищувати не варто.
А варто якраз наголосити на тому, що із тих 3 тисяч одиниць техніки, що йшли в марші на Москву, лише 100 одиниць були бойова чи військова техніка, а всі інші – «буханки», автобуси та пікапи з особовим складом.
Так, все вірно – якби на підступах до Москви путінські силовики вирішили би чинити реальний опір, «вагнерівцям» довелось би воювати уже «знайомим» методом «піхотних штурмів», прямо як в битві за Бахмут, із втратами на рівні один убитий на 48 см просування, і в темпі 500-600 метрів вперед за тиждень.Ну бо за своєю організаційною структурою «вагнерівські» загони так і були оснащені, за принципом «техніку берегти треба, а нову піхоту (пардон) ще баби нарожають».
Ну і ще одна складова «успіху» ПВК «Вагнер», яка у нас не афішувалась, але яку зате згадували аналітики з RUSI – «вагнерівські» штурмовики йшли в бій та могли підтримувати високу інтенсивність атак завдяки не фанатизму, а застосуванню психоактивних стимуляторів. Запас речовин будь-якого характеру завжди не є безлімітним. І тут насправді цікаве питання, за чим насправді приходили путінські силовики до «вагнер-центру» в Петербурзі, їх там явно не тільки 4 мільярди рублів Пригожина цікавили.
Якщо і варто очікувати чогось, так хіба що того, що путч Пригожина створив дуже широку спокусу для щасливих та гордих власників інших ПВК, задіяних для війни проти України. Котрі теж мають свої широкі інтереси «федерального» рівня, і які побачили, що формат дії «слон в посудній лавці» є в поточних умовах найбільш ефективним способом досягнення своїх цілей в середовищі путінської РФ.
Іван КИРИЧЕВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |