Фільтруймо базар, панове українці!:
Російська мова є інструментом психологічної війни за наші з вами душі
У підмосковному Орєхово-Зуєво в одному з житлових будинків стався вибух газу, внаслідок чого обвалився під᾽їзд і загинули троє мешканців. Новину поширило іноземне агентство «Медуза», а підхопили, за моїми підрахунками, близько двох десятків українських сайтів. Ні, не так: зареєстрованих в Україні сайтів, так точніше. А як в Уганді чи Шрі-Ланці, панове? Ніщо не обвалилося? Чи будемо й далі хворобливо зосереджуватися на Росії?
Інший приклад. Кілька днів тому помер російський письменник Юрій Бондарєв. Ну, а нам що до того? Ну, добре, «Інтер» оплакав «чудового письменника-фронтовика», а інші? А коли вже хочете згадати, то згадайте підписаний ним разом з групою радянських письменників лист до редакції газети «Правда» від 31 серпня 1973 року в зв᾽язку з «антирадянськими діями та виступами О.І.Солженіцина та А.Д.Сахарова». Згадайте різке засудження Юрієм Бондарєвим критики радянського минулого в його виступі на ХІХ всесоюзній партійній конференції 29 червня 1988. Згадайте нарешті, що підпис Бондарєва стоїть першим під датованим 6 березня 2014 року зверненням Спілки письменників Росії до Федеральних зборів і президента Путіна з підтримкою дій РФ щодо Криму. То чи варто було поминати Бондарєва в Україні? «Про мертвих добре або нічого», – казали стародавні римляни . То краще б промовчати.
Таких прикладів практично щодня безліч, а от висновок з них можна зробити один: на двадцять дев᾽ятому році державної Незалежності Україна залишається залежною ментально. Ми і далі залишаємося читачами книжок, глядачами фільмів, споживачами та ретрансляторами новин колишньої метрополії.
Під час Революції Гідності на київському Майдані мені дістався папірець з переліком фірм, пов᾽язаних з партією регіонів. Папірець містив заклик не купувати нічого у тих фірм.
Згодом, після агресії Росії, з᾽явилися списки фірм російських і пов᾽язаних з російським капіталом. Адекватні громадяни почали їх бойкотувати. Я припинив користуватися російським кремом для гоління, замінив фільтр «Бар᾽єр» на естонський «Аквафор» і відмовився від послуг «національного» оператора мобільного зв᾽язку, повністю контрольованого московським капіталом.
Але це просто. Значно складніше перелаштувати свідомість. Її перелаштовує саме життя, коли на твою землю вдираються окупанти з донедавна «братньої» в головах переважної більшості населення країни.
Задача «русского міра» не збереження мови Пушкіна, а утримання нас із вами у сфері впливу цієї мови. Бо російська мова для Кремля має не філологічне, а геополітичне значення. Вона є інструментом психологічної війни за наші з вами душі. З її допомогою поширюються фейки і напівправда, які згодом підхоплюються не надто розбірливими ЗМІ.
Фільтруймо базар, панове!
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ
Главком
У підмосковному Орєхово-Зуєво в одному з житлових будинків стався вибух газу, внаслідок чого обвалився під᾽їзд і загинули троє мешканців. Новину поширило іноземне агентство «Медуза», а підхопили, за моїми підрахунками, близько двох десятків українських сайтів. Ні, не так: зареєстрованих в Україні сайтів, так точніше. А як в Уганді чи Шрі-Ланці, панове? Ніщо не обвалилося? Чи будемо й далі хворобливо зосереджуватися на Росії?
Інший приклад. Кілька днів тому помер російський письменник Юрій Бондарєв. Ну, а нам що до того? Ну, добре, «Інтер» оплакав «чудового письменника-фронтовика», а інші? А коли вже хочете згадати, то згадайте підписаний ним разом з групою радянських письменників лист до редакції газети «Правда» від 31 серпня 1973 року в зв᾽язку з «антирадянськими діями та виступами О.І.Солженіцина та А.Д.Сахарова». Згадайте різке засудження Юрієм Бондарєвим критики радянського минулого в його виступі на ХІХ всесоюзній партійній конференції 29 червня 1988. Згадайте нарешті, що підпис Бондарєва стоїть першим під датованим 6 березня 2014 року зверненням Спілки письменників Росії до Федеральних зборів і президента Путіна з підтримкою дій РФ щодо Криму. То чи варто було поминати Бондарєва в Україні? «Про мертвих добре або нічого», – казали стародавні римляни . То краще б промовчати.
Таких прикладів практично щодня безліч, а от висновок з них можна зробити один: на двадцять дев᾽ятому році державної Незалежності Україна залишається залежною ментально. Ми і далі залишаємося читачами книжок, глядачами фільмів, споживачами та ретрансляторами новин колишньої метрополії.
Під час Революції Гідності на київському Майдані мені дістався папірець з переліком фірм, пов᾽язаних з партією регіонів. Папірець містив заклик не купувати нічого у тих фірм.
Згодом, після агресії Росії, з᾽явилися списки фірм російських і пов᾽язаних з російським капіталом. Адекватні громадяни почали їх бойкотувати. Я припинив користуватися російським кремом для гоління, замінив фільтр «Бар᾽єр» на естонський «Аквафор» і відмовився від послуг «національного» оператора мобільного зв᾽язку, повністю контрольованого московським капіталом.
Але це просто. Значно складніше перелаштувати свідомість. Її перелаштовує саме життя, коли на твою землю вдираються окупанти з донедавна «братньої» в головах переважної більшості населення країни.
Задача «русского міра» не збереження мови Пушкіна, а утримання нас із вами у сфері впливу цієї мови. Бо російська мова для Кремля має не філологічне, а геополітичне значення. Вона є інструментом психологічної війни за наші з вами душі. З її допомогою поширюються фейки і напівправда, які згодом підхоплюються не надто розбірливими ЗМІ.
Фільтруймо базар, панове!
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ
Главком
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
