Фіга і "ніфіга"

Після недільноі Служби, ще до моровиці, підійшов паламар. «Я читав вашу книгу про старого знатника». Дуже акуратно написано. Як віддяку дещо для вас маю». І повів мене в церковний сад. Не гетсиманський, але серед інших було там п‘ять розкішних фігових дерев. І дав мені з одного відросток.

Саджанець довго млів на моій сільській садибі, не показуючи ознак життя. Але весна священна таки розбудила його. Недільного ранку я побачив чудо явлення двох листочків, наче крильця, і зародка ягоди інжиру. Таке маленьке «акуратне» зелене сердечко.

«Дивися, це фігове деревце», - сказав я сусідському хлопчику.
«Ніфіга собі...»

В нього біблійне ім‘я - Ілля, але не лексика.

Життя наше - яко притча.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ