Головна › Новини › КУЛЬТУРА
КУЛЬТУРА
Фальшиві запахи для «тріумфальної ходи»
05-Січ-18 341 5.0 0
Поважний в Україні сайт «Буквоїд» оприлюднив сьогодні мажорну реляцію про те, що книжка поетів із Чернігова – Сергія і Тетяни Дзюб — вийшла в Чехії. Статтю написав, ніби то, письменник і перекладач Мілан Грабал.

Чому – ніби то?
Та тому, що вже в другому абзаці той пан Мілан, ніби збоку, ніби роздвоївшись, раптом сам про себе пише: «… вірші українців чудово переклали знаний чеський поет Мілан Грабал та доктор мистецтвознавства, україніст Петр Каліна, з якими чернігівці познайомилися на міжнародному фестивалі поезії в Німеччині і подружилися…»

Далі йдеться, що Сергій Дзюба переклав українською добірку віршів Мілана і надрукував їх у журналах і газетах України, а Мілан переклав і оприлюднив поезії українців у кращих чеських часописах…

Ну, це все нормально. Це — по людськи.
Це ще від нашого спільного члєнства у Варшавськім договорі!

І навіть те, шо «відомі українські поети Тетяна і Сергій Дзюби продовжують тріумфальну ходу світом…» — це теж врешті-решт нормально. Оно, ще один чернігівський письменний чоловік Василь Чепурний не втомлюється повторювати, що надмірна скромність – то найкоротший шлях до забуття…

Проблема в іншому.

Видати книжку в Чехії, назвати її романтично — «Дощ із твоїми очима» і «тріумфувати» так, що куди там твоїм нобелівським лавреатам – мало! Треба, щоб ще й вірші, власне, були адекватними.

Ось, що пише Мілан Грабал (хочеться вірити, що це він пише – авт.) про поезію Сергія Дзюби з контроверсійним у статті підзаголовком «Дивлюсь на Ісуса і бачу Твоє обличчя»:

«Поруч із коханням до жінки з’являється також любов до домівки, до Батьківщини, але, як притаманно Сергієві Дзюбі, ця любов – несліпа:
Я навіть Україну люблю – хай їй грець!
І люблю свій Чернігів,
де мешкає багато жадібних та заздрісних людей.
Він додає і поетичне кредо:
У нинішні смутні часи,
часи політичного лицемірства
й гіркого запаху громадянської війни,
поет повинен не зриватися на фальцет,
жити на Землі, проте у Всесвіті…

Громадянської війни??!!!!
Ще раз протираємо очі і перечитуємо знов! Так і є: громадянської війни…

Що з нюхом у цього чернігівського поета, який «продовжує тріумфальну ходу світом»?! Де він нанюхався в Україні «запаху громадянської війни»?! Чи не замакітрилось йому, бува, від рим?!
Про що він, власне, патякає на всю Прагу?!

Чекайте! Може, його не Мілан перекладав, а Мілош?
Мілош Земан. Хіба би тоді все сходилось!

Леонід ІСАЧЕНКО Хвиля Десни



Теги:українська література, Леонід Ісаченко, Сергій Дзюба



Читайте також

Коментарі (0)
avatar