Європа і цінності...

Вчора ми трохи здивовані були тим, як швидко Європа виділила режиму талібів значну суму "на подолання гуманітарної кризи".

При цьому, експерти натякають, що таліби отримали ці гроші як ситуативний союзник у стримуванні ісламської держави.

Цілком прагматичний крок євробюрократії.

Втримавши власну державу і не лігши під Росію, український нарід не міг сподіватися на значну допомогу від ЄС саме з тієї ж прагматичної точки зору: Росія не погрожувала безпосередньо ЄС військово і сама-собою не генерувала гуманітарних загроз Європі.

"Прокинулась" Європа лише тоді, коли українці продемонстрували, що м'якої анексії не буде. І... увімкнула "глибоку стурбованість".
Саме "стурбованість", а не військову чи фінансову допомогу.

Власне, з прагматичної точки зору, конфлікт на сході України вигідний Європі у тліючому стані: ми відтягуємо значні російські ресурси на інших фронтах.

Ми не цікаві як буферна зона між Росією і Європою: Росія ретельно керує гуманітарним чинником на західних кордонах.

Спроба Лукашенка створити гуманітарний тиск на Європу потоками біженців не матиме успіху, це лише крок до того, щоб перспективний аншлюс Білорусії і бездіяльність євробюрократів виглядав обгрунтованим в очах тих же США (хоча зараз про це теж можна не особливо турбуватися).

Тобто, платівки, що "Україна-це-Європа" вже давно недостатньо, а стратегувати - нікому, і союзників на підставі спільних цінностей - нема.

Олександр СОСНИЦЬКИЙ