Естонська аналогія
Є невелика балтійська країна Естонія.
Між двома світовими війнами, в часи коли Естонська Республіка була незалежною, Вселенський Патріархат надав Православній Церкві в Естонії статус самоуправління. А держава закріпила права цієї Церкви законом.
В часи радянської окупації сталінська Моспатріархія у співпраці з владою підпорядкувала всі не ліквідовані більшовиками православні громади собі. Протягом понад тридцяти років керував ними відомий агент спецслужб Редігер (в Естонії опубліковані відповідні документи про його співпрацю з «органами» ще парафіяльним священником). Цей Редігер за вірну службу стрімко просувався в карʼєрі, досягши навіть посади патріарха.
Але коли Естонія відновила свою незалежність і дію всіх власних законів, Естонська Апостольська Православна Церква (та, яка була визнана державою і яка мала звʼязок зі Вселенським Патріархатом) також була відновлена.
Відтоді в Естонії є розділення. Все чимось схоже до України (тільки у значно менших масштабах).
Митрополит Стефан, глава ЕАПЦ, минулого року особисто мені в розмові сказав, що за 25 років його служіння в Естонії представники МП ЖОДНОГО РАЗУ з ним не побажали офіційно зустрітися. Не те, щоби вести діалог, але навіть зустрітися!
Через те, що Конференція Європейських Церков прийняла до свого складу ЕАПЦ, Моспатріархія вийшла з КЄЦ, голосно грюкнувши дверима (і слава Богу! Завдяки цьому КЄЦ, на відміну від Всесвітньої Ради Церков, де МП є одним з провідних діячів, чітко і прямо засуджує російську агресію).
Зараз у Естонії триває процес ухвалення закону, який обмежить право Моспатріархії впливати на православʼя в країні - бо це не релігійний центр, а інструмент кремлівської гібридної агресії. Яку Естонія має всі підстави вважати для себе прямою небезпекою. Після першого ухвалення закон президентом був повернутий із зауваженнями і зараз пройшов нове голосування.
Митрополит Стефан запропонував російській юрисдикції в Естонії увійти до ЕАПЦ як самокерованій одиниці-вікаріату, з гарантіями внутрішнього збереження традицій служіння, календаря, мови, тощо.
У відповідь на все це - бурхливі протести, «молітвєнниє стоянія» монахинь перед парламентом, поливання у пресі брудом і митрополита Стефана, і держави. Ніякого діалогу ані з ЕАПЦ, ані з державою юрисдикція МП вести не бажає. І робить при цьому вигляд, що вони від Гундяєва не залежать, а не відділяються офіційно, бо їм «совєсть і вєра нє пазваляют» (бути під владою кривавого підпалювача «священної війни» їм їхня совість та віра очевидно не перешкоджають).
Всі ці факти я навів для того, щоби показати наступне:
1. В Естонії вже маже 30 років існує ПРЯМА юрисдикція Вселенського Патріархату.
2. В Естонії немає ЖОДНИХ питань до хіротоній єпископату і духовенства ЕАПЦ.
3. Митрополит Стефан і ЕАПЦ, а також держава чверть століття намагалися і намагаються достукатися до православних з МП з пропозиціями діалогу і порозуміння.
У відповідь на все це - повний ІГНОР. І вперте бажання за будь-яку ціну триматися мотузки «русскава міра».
Тому не треба розповідати, що саме ПЦУ винна в тому, що досі немає від юрисдикції МП в Україні ЖОДНОЇ відповіді на всі численні до неї звернення, жодної зустрічі - у відповідь на численні пропозиції діалогу. Лише претензії та обвинувачення.
В Естонії немає ПЦУ. А картина поведінки МП - часом ідентична навіть у деталях. То може нарешті слід зрозуміти, що «русскій мір» та церковний мир - це антоніми. І там, де є перше - другого не буде, незалежно від того, чи це Україна, чи Естонія з Литвою, чи Африка або Балкани. Бо омана і цинізм Моспатріархії не терплять правди.
Митрополит ЄВСТРАТІЙ ЗОРЯ
Між двома світовими війнами, в часи коли Естонська Республіка була незалежною, Вселенський Патріархат надав Православній Церкві в Естонії статус самоуправління. А держава закріпила права цієї Церкви законом.
В часи радянської окупації сталінська Моспатріархія у співпраці з владою підпорядкувала всі не ліквідовані більшовиками православні громади собі. Протягом понад тридцяти років керував ними відомий агент спецслужб Редігер (в Естонії опубліковані відповідні документи про його співпрацю з «органами» ще парафіяльним священником). Цей Редігер за вірну службу стрімко просувався в карʼєрі, досягши навіть посади патріарха.
Але коли Естонія відновила свою незалежність і дію всіх власних законів, Естонська Апостольська Православна Церква (та, яка була визнана державою і яка мала звʼязок зі Вселенським Патріархатом) також була відновлена.
Відтоді в Естонії є розділення. Все чимось схоже до України (тільки у значно менших масштабах).
Митрополит Стефан, глава ЕАПЦ, минулого року особисто мені в розмові сказав, що за 25 років його служіння в Естонії представники МП ЖОДНОГО РАЗУ з ним не побажали офіційно зустрітися. Не те, щоби вести діалог, але навіть зустрітися!
Через те, що Конференція Європейських Церков прийняла до свого складу ЕАПЦ, Моспатріархія вийшла з КЄЦ, голосно грюкнувши дверима (і слава Богу! Завдяки цьому КЄЦ, на відміну від Всесвітньої Ради Церков, де МП є одним з провідних діячів, чітко і прямо засуджує російську агресію).
Зараз у Естонії триває процес ухвалення закону, який обмежить право Моспатріархії впливати на православʼя в країні - бо це не релігійний центр, а інструмент кремлівської гібридної агресії. Яку Естонія має всі підстави вважати для себе прямою небезпекою. Після першого ухвалення закон президентом був повернутий із зауваженнями і зараз пройшов нове голосування.
Митрополит Стефан запропонував російській юрисдикції в Естонії увійти до ЕАПЦ як самокерованій одиниці-вікаріату, з гарантіями внутрішнього збереження традицій служіння, календаря, мови, тощо.
У відповідь на все це - бурхливі протести, «молітвєнниє стоянія» монахинь перед парламентом, поливання у пресі брудом і митрополита Стефана, і держави. Ніякого діалогу ані з ЕАПЦ, ані з державою юрисдикція МП вести не бажає. І робить при цьому вигляд, що вони від Гундяєва не залежать, а не відділяються офіційно, бо їм «совєсть і вєра нє пазваляют» (бути під владою кривавого підпалювача «священної війни» їм їхня совість та віра очевидно не перешкоджають).
Всі ці факти я навів для того, щоби показати наступне:
1. В Естонії вже маже 30 років існує ПРЯМА юрисдикція Вселенського Патріархату.
2. В Естонії немає ЖОДНИХ питань до хіротоній єпископату і духовенства ЕАПЦ.
3. Митрополит Стефан і ЕАПЦ, а також держава чверть століття намагалися і намагаються достукатися до православних з МП з пропозиціями діалогу і порозуміння.
У відповідь на все це - повний ІГНОР. І вперте бажання за будь-яку ціну триматися мотузки «русскава міра».
Тому не треба розповідати, що саме ПЦУ винна в тому, що досі немає від юрисдикції МП в Україні ЖОДНОЇ відповіді на всі численні до неї звернення, жодної зустрічі - у відповідь на численні пропозиції діалогу. Лише претензії та обвинувачення.
В Естонії немає ПЦУ. А картина поведінки МП - часом ідентична навіть у деталях. То може нарешті слід зрозуміти, що «русскій мір» та церковний мир - це антоніми. І там, де є перше - другого не буде, незалежно від того, чи це Україна, чи Естонія з Литвою, чи Африка або Балкани. Бо омана і цинізм Моспатріархії не терплять правди.
Митрополит ЄВСТРАТІЙ ЗОРЯ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |