Еміграція в РФ
Після Другої світової війни це була відкрита "пропозиція" для голінців, які прагнули евакуюватися з села, отримати документи і покласти край катуванням на плантаціях рабського типу - "калхозах".
Самовільний виїзд за межі села більш як на 2 місяці карався ТЮРМОЮ до 1975 року. Відмова безкоштовно працювати у калхозі каралася ТЮРМОЮ - це кваліфікувалося як тунєядство.
Це шоб зрозуміти "фон", на якому виникла масова установка голінців на "виїзд" - за будь-яку ціну..
За моїми даними, до 20% утікачів із Голінки з 1951 по 1991 рік направлялися в РСФСР - поза межі України.
В який спосіб?
Схема для чоловіків:
* служба в окупаційній армії СССР;
* вербовка в мєнти або школу прапорщиків; * видача паспорта і фактично викуп голінця у "калхоза".
Схема для жінок:
* вийти заміж за односельця, який отримав паспорт і роботу в РСФСР;
* видача паспорта і викуп голінчанки у "калхоза" на підставі свідоцтва про шлюб не з калхозніком.
Найбільше голінців вербували в органи МВД СССР міста Москви - там найбільша в РФ голінська еміграція до сьогодні.
Серед відомих мені "москвичів" - онук козака Іван Ріпа 1931 - мєнт; ще одна Ріпа "Дашина" - жінка з 1948, вийшла заміж за воєнного; син козачки Марини Ковалевської - Василь Гришко (у юності соліст Голінського хору - колись по радіо крутили у його виконанні "Бухенвальдскій звон", привіз до села катсапку із Москви - діти Гришка зараз живуть у РФ). Списки треба б розширити і удокладнити...
Інші напрямки еміграції до Московщини - Петербург, Сєрпухов, Воронєж, Самара і Самарська область.
Ще один напрямок еміграції - до далеких родичів у селах, заснованих голінцями у часи Російської імперії: Нікольське у Башкортостані (Носенки), Новосілля Новосибірської області (Сірий Клин), Гальонка Приморського краю (Зелений Клин).
Після Другої світової війни практично припинилася еміграція голінців на Кубань - такі переселення були винятково жваві у 1920-30-40 роках.
Між іншим, Донбас в Україні частково виконував функцію "накопичувача" голінських утікачів, які вирушали звідти далі - на еміграцію до РСФСР.
Загальна кількість голінців, які емігрували до РСФСР у період з 1951-1991, сягає 300 осіб. Більшість вступило у "мішані шлюби", їхні діти, за неістотними винятками, стали катсапами.
Післявоєнна еміграція голінців до Московщини була вимушеною і в багатьох випадках безальтернативною.
У стратегіях уряду СССР така еміграція мала на меті підірвати демографічну базу козацьких сіл Лівобережжя, змоделювати глибоку багатоаспектну кризу Голінки зокрема.
Перспектива, яку розгортала Москва - колонізація теренів Гетьманщини московським людом - по типу Криму. І закріплення етнічної території катсапів по Дніпру - ідеальному природньому бар'єру перед Європою
Ростислав МАРТИНЮК
Самовільний виїзд за межі села більш як на 2 місяці карався ТЮРМОЮ до 1975 року. Відмова безкоштовно працювати у калхозі каралася ТЮРМОЮ - це кваліфікувалося як тунєядство.
Це шоб зрозуміти "фон", на якому виникла масова установка голінців на "виїзд" - за будь-яку ціну..
За моїми даними, до 20% утікачів із Голінки з 1951 по 1991 рік направлялися в РСФСР - поза межі України.
В який спосіб?
Схема для чоловіків:
* служба в окупаційній армії СССР;
* вербовка в мєнти або школу прапорщиків; * видача паспорта і фактично викуп голінця у "калхоза".
Схема для жінок:
* вийти заміж за односельця, який отримав паспорт і роботу в РСФСР;
* видача паспорта і викуп голінчанки у "калхоза" на підставі свідоцтва про шлюб не з калхозніком.
Найбільше голінців вербували в органи МВД СССР міста Москви - там найбільша в РФ голінська еміграція до сьогодні.
Серед відомих мені "москвичів" - онук козака Іван Ріпа 1931 - мєнт; ще одна Ріпа "Дашина" - жінка з 1948, вийшла заміж за воєнного; син козачки Марини Ковалевської - Василь Гришко (у юності соліст Голінського хору - колись по радіо крутили у його виконанні "Бухенвальдскій звон", привіз до села катсапку із Москви - діти Гришка зараз живуть у РФ). Списки треба б розширити і удокладнити...
Інші напрямки еміграції до Московщини - Петербург, Сєрпухов, Воронєж, Самара і Самарська область.
Ще один напрямок еміграції - до далеких родичів у селах, заснованих голінцями у часи Російської імперії: Нікольське у Башкортостані (Носенки), Новосілля Новосибірської області (Сірий Клин), Гальонка Приморського краю (Зелений Клин).
Після Другої світової війни практично припинилася еміграція голінців на Кубань - такі переселення були винятково жваві у 1920-30-40 роках.
Між іншим, Донбас в Україні частково виконував функцію "накопичувача" голінських утікачів, які вирушали звідти далі - на еміграцію до РСФСР.
Загальна кількість голінців, які емігрували до РСФСР у період з 1951-1991, сягає 300 осіб. Більшість вступило у "мішані шлюби", їхні діти, за неістотними винятками, стали катсапами.
Післявоєнна еміграція голінців до Московщини була вимушеною і в багатьох випадках безальтернативною.
У стратегіях уряду СССР така еміграція мала на меті підірвати демографічну базу козацьких сіл Лівобережжя, змоделювати глибоку багатоаспектну кризу Голінки зокрема.
Перспектива, яку розгортала Москва - колонізація теренів Гетьманщини московським людом - по типу Криму. І закріплення етнічної території катсапів по Дніпру - ідеальному природньому бар'єру перед Європою
Ростислав МАРТИНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |