Два щастя

Зелене вино цямкотіло в келихи, і гранене скло запітніло, холодило руку. Запахло польовими квітами і ошпареною соломою. Промені грали на різьблених гранях, наче сонячні лелітки в дитячих очах. Вино й називалося так – «Леанька», угорською – дівчинка.

«Що ж, – підніс келих Митро, – будьмо щасливими двічі, як каже наш Федорцьо!»

Ми випили, дослухаючись до солодкаво-кислуватої цноти посмаку.

«А чому двічі?» – запитав я.
«Бо якщо ми з першого разу не розпізнаємо свого щастя, то воно впізнає нас точно...»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Діти папороті", уривок із роману.