Думки на полях Шевченківської конференції "Просвіти"
Під гаслом "Ну що б, здавалося, слова..." 8 березня відбулася чергова відео-конференція ГО ВУТ "Просвіта", присвячена 207-ій річниці від дня народження Тараса Шевченка.
Нема можливості та й потреби викладати перебіг більш, як двогодинного спілкування чотирьох десятків небайдужих просвітян. Загальна тональність події висловлена в роздумах учасників у чаті та виступах.
Галина Волощук, м. Коломия:
У часовому українському просторі не можуть зійтися ніяк гідна українська інтелігенція, гідне військо, достойна влада та українське пробуджене населення. Шевченко прагнув згуртувати націю і написав послання до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і не народжених». Це було послання в майбутнє, яке й досі, на жаль чи на щастя, не втратило своєї актуальності. Доля наша в наших руках. Стати справжнім господарем своєї долі на своїй «оновленій землі», збудувати свою державу-«хату» можна тільки позбувшись «врага-супостата» та зберігши національну ідентичність. Держава, яка не вкладає не просто гроші, а великі гроші в розвиток культури, освіти, науки, приречена…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…
Галина Гнатюк, м. Дубно:
Біда наша в тому, що Шевченка дедалі менше вивчають у школі. Так, у 9 класі лише 1 година відводиться на ОГЛЯДОВЕ вивчення творів історичної тематики. "Гайдамаків" читали навіть у радянській школі. А на 30-му році незалежності - ні... . Але мене страшенно пригноблює те, що ні вчительство, ні письменство не має ані найменшого впливу на шкільну програму - а з неї останніми роками вивели всі твори про голодомор і національно-визвольні змагання. Ні "Боярині" Лесі Українки, ні "Волині" Уласа Самчука", ні "Жовтого князя" Василя Барки, ні " України в огні" Олександра Довженка.... і це далеко не всі вилучені твори. Рівненщина торік здіймала хвилю за повернення в шкільну програму творів Уласа Самчука. І фактично безрезультатно. Але це тільки Самчук.
Олександр Мачула, м. Миколаїв:
Якби ж, Тарасе
Борітеся - поборете!
Вам Бог помагає!
Т. Г. Шевченко
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
Дмитро Ломачук, м. Київ
Після Майдану новий міністр ( Євген Нищук) відмовився оплатити вже відзнятий фільм-трилогію "Тарас Шевченко".
Передали багатотисячний наклад відео-касет міністерству. Куди ділися? Фільм "Тарас Шевченко. Заповіт" не закінчено, нема фінансування.
Кирило Стеценко, м. Київ:
Національна ідея вічна - вона нематеріальна. У Шевченка три ключові слова:
розкуйтеся
братайтеся
оновлюйтесь.
Сучасні відповідники як дороговказ:
свобода, любов, творчість.
Микола Шкурко, м. Ніжин:
Не беремо прикладу навіть з власного досвіду "Просвіт" періоду початку 20 століття. Нема кадрової ротації, статут застарів.
Незабаром буде розміщено проєкт нового статуту "Просвіти" у вайбер-групі "Всеукраїнська Просвіта". Бажаючих доєднатися до групи запрошую зголоситися на мій тел. 067 404 38 45.
Починати треба з нас самих - просвітян. За приклад можемо брати Матицю Хорватську: https://www.matica.hr/omatici/O%20Matici%20hrvatskoj/.
Нема можливості та й потреби викладати перебіг більш, як двогодинного спілкування чотирьох десятків небайдужих просвітян. Загальна тональність події висловлена в роздумах учасників у чаті та виступах.
Галина Волощук, м. Коломия:
У часовому українському просторі не можуть зійтися ніяк гідна українська інтелігенція, гідне військо, достойна влада та українське пробуджене населення. Шевченко прагнув згуртувати націю і написав послання до всіх поколінь українців «і мертвих, і живих, і не народжених». Це було послання в майбутнє, яке й досі, на жаль чи на щастя, не втратило своєї актуальності. Доля наша в наших руках. Стати справжнім господарем своєї долі на своїй «оновленій землі», збудувати свою державу-«хату» можна тільки позбувшись «врага-супостата» та зберігши національну ідентичність. Держава, яка не вкладає не просто гроші, а великі гроші в розвиток культури, освіти, науки, приречена…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…
Галина Гнатюк, м. Дубно:
Біда наша в тому, що Шевченка дедалі менше вивчають у школі. Так, у 9 класі лише 1 година відводиться на ОГЛЯДОВЕ вивчення творів історичної тематики. "Гайдамаків" читали навіть у радянській школі. А на 30-му році незалежності - ні... . Але мене страшенно пригноблює те, що ні вчительство, ні письменство не має ані найменшого впливу на шкільну програму - а з неї останніми роками вивели всі твори про голодомор і національно-визвольні змагання. Ні "Боярині" Лесі Українки, ні "Волині" Уласа Самчука", ні "Жовтого князя" Василя Барки, ні " України в огні" Олександра Довженка.... і це далеко не всі вилучені твори. Рівненщина торік здіймала хвилю за повернення в шкільну програму творів Уласа Самчука. І фактично безрезультатно. Але це тільки Самчук.
Олександр Мачула, м. Миколаїв:
Якби ж, Тарасе
Борітеся - поборете!
Вам Бог помагає!
Т. Г. Шевченко
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
Дмитро Ломачук, м. Київ
Після Майдану новий міністр ( Євген Нищук) відмовився оплатити вже відзнятий фільм-трилогію "Тарас Шевченко".
Передали багатотисячний наклад відео-касет міністерству. Куди ділися? Фільм "Тарас Шевченко. Заповіт" не закінчено, нема фінансування.
Кирило Стеценко, м. Київ:
Національна ідея вічна - вона нематеріальна. У Шевченка три ключові слова:
розкуйтеся
братайтеся
оновлюйтесь.
Сучасні відповідники як дороговказ:
свобода, любов, творчість.
Микола Шкурко, м. Ніжин:
Не беремо прикладу навіть з власного досвіду "Просвіт" періоду початку 20 століття. Нема кадрової ротації, статут застарів.
Незабаром буде розміщено проєкт нового статуту "Просвіти" у вайбер-групі "Всеукраїнська Просвіта". Бажаючих доєднатися до групи запрошую зголоситися на мій тел. 067 404 38 45.
Починати треба з нас самих - просвітян. За приклад можемо брати Матицю Хорватську: https://www.matica.hr/omatici/O%20Matici%20hrvatskoj/.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |