Дробович підтримує проект Фрідмана, Фукса та Пінчука
Новий голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович - на комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики:
“Інститут національної пам'яті, власне, продовжить пошук героїчних особистостей, але з акцентом на таких особистостях, які будуть об'єднувати українське суспільство, які допоможуть нам нарешті прийти до згоди з такими особистостям”.
Приклад таких особистостей, на його думку, художник Казимир Малевич і футбольний тренер Валерій Лобановський. Останнє прізвище дуже невдале - Лобановський до кінця активно обстоював Радянський союз і радянські цінності, був русифікатором футболістів "Динамо".
Ще цитата:
“Велика увага буде приділятися подальшій роботі по знаходженню спільної мови з нашими сусідами, з якими ми не знаходили спільної мови”.
Ґрунтовний аналіз про А. Дробовича зробив Volodymyr Semkiv. І це лише підтверджує ризики розвороту. Дробович вже встиг сказати, що буде міняти кадри працівників УІНП: «Якщо мотивація переходить у певну ідеологічну заангажованість і суперечить 15-й статті Конституції, то, звісно, таким людям не місце на державній службі».
Таким чином він вивищує 15-у статтю Конституції («Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова») над 11-ою («Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України»), «а отже помилково трактує виклики, котрі стоять перед державою».
Крім того, А. Дробович як співробітник Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» підтримує проєкт, фінансований російськими олігархами Михайлом Фрідманом, Германом Ханом, Павлом Фуксом та зятем Кучми Вікторм Пінчуком - всупереч проєкту, підготовленому Інститутом історії України НАНУ.
«Одна з принципових розбіжностей між двома концепціями полягає в тому, що державні інституції поставили за мету вшанувати в меморіалі пам'ять усіх жертв Бабиного Яру – від євреїв і до українських націоналістів; натомість фінансований приватним бізнесом проєкт прагне сконцентруватися на жертвах Голокосту».
Тарас МАРУСИК
“Інститут національної пам'яті, власне, продовжить пошук героїчних особистостей, але з акцентом на таких особистостях, які будуть об'єднувати українське суспільство, які допоможуть нам нарешті прийти до згоди з такими особистостям”.
Приклад таких особистостей, на його думку, художник Казимир Малевич і футбольний тренер Валерій Лобановський. Останнє прізвище дуже невдале - Лобановський до кінця активно обстоював Радянський союз і радянські цінності, був русифікатором футболістів "Динамо".
Ще цитата:
“Велика увага буде приділятися подальшій роботі по знаходженню спільної мови з нашими сусідами, з якими ми не знаходили спільної мови”.
Ґрунтовний аналіз про А. Дробовича зробив Volodymyr Semkiv. І це лише підтверджує ризики розвороту. Дробович вже встиг сказати, що буде міняти кадри працівників УІНП: «Якщо мотивація переходить у певну ідеологічну заангажованість і суперечить 15-й статті Конституції, то, звісно, таким людям не місце на державній службі».
Таким чином він вивищує 15-у статтю Конституції («Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова») над 11-ою («Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України»), «а отже помилково трактує виклики, котрі стоять перед державою».
Крім того, А. Дробович як співробітник Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» підтримує проєкт, фінансований російськими олігархами Михайлом Фрідманом, Германом Ханом, Павлом Фуксом та зятем Кучми Вікторм Пінчуком - всупереч проєкту, підготовленому Інститутом історії України НАНУ.
«Одна з принципових розбіжностей між двома концепціями полягає в тому, що державні інституції поставили за мету вшанувати в меморіалі пам'ять усіх жертв Бабиного Яру – від євреїв і до українських націоналістів; натомість фінансований приватним бізнесом проєкт прагне сконцентруватися на жертвах Голокосту».
Тарас МАРУСИК
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
