Дозвіл на ліквідацію всіх дозволів

Черговий український парадокс: діюча влада суттєво зміцнила дозвільну систему, хоч при її реформуванні домагалася протилежного. ЗМІ повідомляють, – кількість звернень в міський дозвільний центр в Києві в першому півріччі цього року зросла в 6 разів порівняно з минулим роком, а на Львівщині – на 37%. Влада пояснює цю арифметику концентрацією дозвільних послуг в окремих центрах, що, мовляв, спрощує життя підприємцям.
Це повна маячня!

Дозвільна система – це один з рудиментів комунізму, через який розвиток підприємництва в Україні заморожено. Нині підприємець має ходити на поклон до чиновника, щоб зібрати більше 30 дозволів на виробничу чи іншу діяльність. Обіцянки уряду скасувати ліцензії (дозволи) на 90% видів діяльності виявилися банальним окозамилюванням, – замість розгалуженої спеціалізації для підприємців нині треба отримувати ліцензію на єдиний вид діяльності при повному збереженні традиційної дозвільної процедури. Внаслідок таких "реформ", за даними ЗМІ, "дозвільні" витрати підприємців навіть збільшилися порівняно з минулим роком з 1,5 до 1,8 млрд грн. Словом, чиновник перекроює систему таким чином, щоб її "фасон" залишився незмінним.

УНП переконана: чиновник підживлюватиметься хабарами, поки залишатиметься хоч один дозвіл на виробничу діяльність. Економічна програма УНП "Роби, купуй, захищай українське!" передбачає, що дозвільна система має бути негайно скасована, натомість запроваджена – реєстраційна. В Україні законодавець традиційно ігнорує базові закони ринкової економіки, яка передбачає надання максимальної свободи підприємництву. В перекладі на українські реалії: нам необхідно раз і назавжди скасувати дозвільну (радянську адміністративну) систему та запровадити повідомчу (реєстраційну) систему через пошту або інтернет, – тобто має бути дозволено робити все, що не заборонено законом. При цьому за державою має залишатися єдине право – вибіркової перевірки, чи дотримується підприємець встановлених законом вимог, чи ні.

Загалом, українське законодавство має бути спрямовано на всебічний захист прав малого та середнього підприємця, який забезпечує в розвинутих країнах 60-70% робочих місць та бюджетних доходів. В Україні ж все побудоване таким чином, щоб поставити підприємця у цілковиту залежність від чиновника, а силові та фіскальні органи мають суто репресивний характер. Приміром, податкова служба відрапортувала, що 2011 року виграла 95% позовів від загальної кількості поданих підприємцями. За нинішнього ставлення до підприємця, навряд чи є привід цьому радіти!