Дотації – для селянина, замість годівниці – для чиновника

Уряд знов шукає стимули для підтримки українського виробника молока та молокопродукції. Попит на світовому ринку на цей товар зростає, але український виробник з року в рік зменшує виробництво, бо його продукцію Росія до себе не пускає. Парадоксально, але в той час, як у світі наростає продовольча криза, в Україні стрімко зменшується молочне поголів'я, а відтак прибутки селян.
В чому причини?

За 20 років незалежності виробництво молока в Україні впало майже вдвічі – з 22,5 млн. тонн в 90-ті роки до 11,8 млн. тонн нині, – повідомляє "Комерсант-Україна". Найкращих результатів при вирішенні цієї проблеми було досягнуто 1998 року, коли виробників молока, – сільгосппідприємства та селян – прямо дотували за рахунок повернення ПДВ при реалізації молокопродукції. Через 2-3 роки цю систему було "удосконалено", – ПДВ почали перераховувати в спецфонд держбюджету, – читай, на "відкати", – а не виробнику, що одразу ж негативно позначилося на чисельності поголів'я ВРХ. Тобто, обсяги виробництва зростали, поки держава підтримувала селянина, а не підгодовувала своїм коштом чиновника-хабарника.

УНП багато років пропонує владі простий і надзвичайно ефективний рецепт: хочеш отримати більше продукції- дотуй власного виробника, а не іноземного, та не вигадуй нові схеми "відкатів" для чиновництва!
За понад 20 років незалежності новації всіх українських урядів зводилися лише до ускладнення процедури дотування українського селянина, що і призвело до такого сумного результату: в Україні велика частка сільгосппродукції – іноземний товар, а вічна орієнтація лише на ринки Росії після оголошення нею чергової торгівельної війни – постійно знищує прибутки національного виробника.

Отже, окрім прямого дотування селянина, українська влада має шукати й нові ринки збуту української продукції, – в першу чергу, в країнах ЄС, у Китаї, на Близькому Сході. Для цього необхідно створити умови для сертифікації повного циклу виробництва українського продовольства – від лану до столу. Селянин-одноосібник самотужки не в змозі створити сучасні умови виробництва. Тому держава має активно стимулювати створення сучасних кооперативів, які займаються переробкою та доставкою до споживачів готової продукції, і які сьогодні також є головною складовою сучасного виробництва продовольства.

Складається враження, що і в цій ділянці уряд геть забув, що без відповідних заходів через 3 роки український фермер та селянин-одноосібник будуть витіснятися навіть й з власного ринку, оскільки з 2015 року завершується дія мораторію на статті закону "Про безпечність та якість харчових продуктів". У відповідності з зобов'язаннями України перед СОТ, селянам буде заборонено продавати м'ясо-молочну продукцію, що не пройшла контроль якості за сучасними технологіями, які в Україні ще й досі відсутні.
УНП вже неодноразово ініціювала спеціальну програму з розвитку селянської обслуговуючої кооперації, – молочарської, м'ясопереробної, зернової, багатофункціональної тощо, – яка б відкрила селянам-одноосібникам та фермерам доступ до якісного зберігання та сучасної переробки сільгосппродукції.

Поки що функції держави з розвитку селянських кооперативів взяли на себе приватні структури. Як повідомив той же "Комерсант-Україна", підприємства з переробки молока створюють свої програми з кредитування селянських кооперативів для виробництва молока та встановлення сучасного устаткування. Однак сприяти створенню сучасного виробництва сільгосппродукції в Україні має саме держава, – інакше немає ніякого логічного пояснення, навіщо нам на шиї такий роздутий до нестями бюрократичний апарат?
Хіба що для того, аби державні дотації переважно попадали не до українського селянина, а в кишеню чиновника-хабарника?!