Дощ

Дощ... А знаєте, в Чернігові - дощ!

Такий несподіваний, хоча "барометр" у лівій нозі зранку і накручував паніку: поміняється погода, поміняється погода, ахтунг, на виході беріть амбрелу. Сиречь, парасольку! :) Не збрехала нога, та з якого переляку ноги слухатися? :)

І таки справді: дощ. У Чернігові дощ. Тихий, мирний. Щось зашуміло за вікном. Визирнув: тополя, котра ще вчора під вітром гнулася, мов мачти Колумба по дорозі до невідкритої ще Америки, стоїть і жодним листячком не шевелиться. І лише кожним листочком посміхається, приймаючі на себе небесні краплі. А ось асфальт, котрий зранку був сірим, вже чомусь мудро почорнів. І калюжі по ньому. А в тих калюжах раз по разу - лайки і смайлики :) Усміхнені такі. Блим-блим :)

Таки, значить, й справді дощ. Проклятий на "нулі", коли після нього грязюка лізла аж у... Та ні, краще не згадувати. Бо він благословенний на мирній землі. Дощ... І раптом перестало дзвеніти у вухах, і перестала боліти голова, і перестали дрижати коліна й руки...

Вийшов під дощ... Травневий... Ще не теплий, але вже й не морозний... Дощ... Дай Дажбоже, не останній у моєму житті

Олег ЯНОВСЬКИЙ - ШПАК