Домоведення

Часом питають: що надихає? Дуже різні речі. І зосібна – піші прогулянки вулицями та околицями чи то рідного міста, чи міст, куди провадить мандрівна доля. Люблю дивитися на будинки, дворики, садки. У кожного дому своя прикмета, своє поличчя, своя вдача, ба навіть свій настрій. Бо вони більше, ніж житло, це – притулки людських душ, які шукають закутки тихомир’я в бентежному світі.

Пригадую напис на цоколі старого будинку мого однокласника: «Малий дім – великий спокій». Ще його дід, учитель латини, дав вибити.

Будинки чесні: вони дають нам те, на що ми заслужили. Чого, на жаль, не можна сказати про людей.
Пошук дому, тримання дому, повернення додому – це головні віхи наших житейських доріг. Не випадково домівка і домовина – однокореневі слова. У них відображений зміст нашої присутности в приявному світі і прихована сутність вічности в неозорих світах.

Пригадую, як мене колись вразив напис на одному могильному камені: «І Я покажу тобі дім твого спокою».
Мабуть, наше життя і є – перетин вулиці між цими домами...

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Різнотрав'я".