Для Заходу сексуальні права важливіші за незалежність

Багато хто з «прогресивної» частини нашого суспільства був би не проти, щоб котрась із західних країн окупувала нас у той чи інший спосіб.

Неодноразово помічав не просто серед дурних і анонімних дописувачів ФБ, а серед цілком респектабельних і навіть авторитетних осіб вітчизняної інтелігенції.

Річ у тім, що домінуюча на Заході нині жорстка неомарксистська ідеологія – воукізм, тобто підвищена увага до «несправедливості» у статевих і расових питаннях – ніяк не цінує незалежність країни як такої.

Незалежність – це властивість певної спільноти, а воукісти визнають існування у людини лише індивідуалістичних мотивацій (секс, гроші і тп) і таврують як «штучні» практично усі колективістські або надколективістські – патріотизм чи релігію.

Нації не існує, кажуть сучасні ліві. Термін «нація» для них – ще один потенційний інструмент гноблення лгбтк+, расової дискримінації та іншої соціальної несправедливості.

Є лише «маленька людина», кажуть воукісти, в життя якої постійно вмішуються під якимись приводами. «Права людини – понад усе», а права спільноти (типу нації) – ніщо, бо ніщо не може бути вище інтересів цієї маленької людини.

І якщо ту чи іншу країну завоює західна «демократія», то це принесе, на думку нових лівих, купу благ громадянам, бо обсяг індивідуальних прав (як вони думають) тоді зросте, а те, що українці як спільнота не матимуть можливості визначати далі свою долю – то це не так важливо.
А може і навпаки, добре.
***

При тому, що індивідуальні права – це важливо, і права людини – це дуже важливо. Але в умовах панування неомарксизму на Заході, в умовах, коли тамтешні лідери абсолютизують індивідуальне і відкидають колективне, коли вибірково визначають, що є «права людини», а що – ні, Україну і далі будуть здавати росіянам. А українські інтелігенти будуть виправдовувати Захід або принаймні принизливо мовчатимуть і не називатимуть речі своїми іменами.

Ігор ЛУЦЕНКО