Серпень візьме гору над Лютим

Відзначання 24 серпня 1991 року увесь світ, в тому числі і Україна, сприймали як майже дитяче свято. Наївне і водночас рутинне, ще один вихідний з прапорцями-кульками, вишиванками і хороводами.
Але виявилося, що 24 серпня 1991 року Росія сприйняла як день оголошення їй війни.

І з тих пір чітко трактувала як день бунту, як підлий удар в її серце зовнішніх ворогів, котрі скористалися її тимчасовим запамороченням.
Щоліта у серпні їм пекло. Не спекотні дні – а ці наші дитячі хороводи, ці наші біленькі вишиванки і прапорці з кульками робили їм боляче. Вони це все сприймали як наругу, як агресію, як постріли.
А пам'ятаєте, саму назву Незалежність – з яким презирством вони всю дорогу вимовляли, як своєю вимовою намагалися щоразу скалічити?

І ідеально протилежний день року – 24 лютого – вони вибрали днем нашого кінця, днем-антиподом, коли вони припинять наш, як їм здавалося, дуже дитячий хоровод. Цією цифрою вони вони нарешті показали, як їм боліло.

24 лютого мав стати днем тріумфу Москви, відновлення їх сили, реанімації тріумфу.
А весь цей час – чи знали ми про це? Чи по-справжньому вірили ми, навіть після першої фази війни 2014-15 років? Чи не перебували трохи в дитячому, наївному всесвіті?
Чи сприймали серйозно тисячі найгірших погроз, котрі всі ці десятки років лилися з спочатку на сторінках маргінальних видань і жахливих романів, а потім – через соцмережі? Не з найвищих кабінетів, а з уст тисячоликого російського народу, такого щирого і прямого?
Чи думали ми, що на цій планеті не лишилося жодного дорослого, котрий не дозволить, котрий заборонить – наприклад, одного разу взяти і оточити велике місто, Маріуполь, і майже знищити все всередині?

***
Серпень візьме гору над Лютим, вогонь – над льодом.
З димом пожеж все більше шансів на перемогу у армії Серпня, все більше запаморочення у країні Лютого.
Все вище ставки.
У протистоянні цих чисел НЕ виграє щось математично середнє. За цими цифрами стоять інші формули.

Крізь День Незалежності видно День Перемоги над Росією.

Ігор ЛУЦЕНКО