Дипломатія по-єврейськи
«Міндіч допоміг Fire Point отримати доступ до секретних матеріалів СРСР із ракетними технологіями».
/Штілерман-Данілов/
Дипломатія по-єврейськи це коли потрібно видати дочку мільярдера Ротшильда за простого сибірського мужика.
Дипломат їде в Сибір:
- «Іван, хочеш у дружини дочку Ротшильда?»
- «Навіщо вона мені?»
- «Але вона мільярдерка!»
- «Тоді згоден».
Дипломат їде в банк:
- «Візьмете в правління сибірського мужика?»
- «Навіщо він нам?»
- «Але він зять Ротшильда!»
- «Тоді беремо».
Дипломат їде до Ротшильда:
- «Видайте дочку за банкіра».
- «Навіщо, вони слабаки?»
- «Але він простий сибірський мужик!»
- «Тоді згодні».
Цей класичний анекдот ідеально описує логіку, за якою в українському оборонно-промисловому комплексі будуються приватні мільярдні капіталізації.
Факти липня 2026 року, оприлюднені Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради та розслідуваннями видань NV, Mind та Українська правда, доводять: Щоб створити «ракетного гіганта» вартістю 2,5 мільярда доларів, не потрібно десятиліттями сидіти в лабораторіях. Достатньо мати доступ до чужих секретів, правильних лобістів та іноземних інвесторів.
Головна мета процесів не розвиток державної оборонки, а спроба кількох людей у високих кабінетах самим стати Ротшильдами на тому, що вони особисто ніколи не створювали.
Утримувачем унікальних технологій, конструкторської документації та креслень в Україні є державний концерн Укроборонпром, на чолі якого стояв Герман Сметанін. Проте матеріали розслібувань НАБУ у справі Мідас та таємні плівки зафіксували, що доля цих технологій вирішувалася значно вище. Сметанін перебував у прямому підпорядкуванні Міністра оборони Рустема Умєрова. Саме з Умєровим, як свідчать оприлюднені дані, бізнесмен Тимур Міндіч узгоджував свої справи.
Публікації медіа та виступи головного «конструктора» Дениса Штілермана на засіданні ТСК відкрили технічну правду: жодної унікальної власної наукової бази у приватного стартапу не було. Новітні розробки виявилися пакуванням радянського спадку.
Балістична ракета FP-7 базується на кресленнях та алгоритмах радянських зенітно-ракетних комплексів С-300. В яких Штілерман, за його словами, не до кінця може розібратися і то не дивно. Але ця закрита документація, що є державною таємницею, зберігалася на підприємствах концерну, зокрема на заводі «Візар».
Зі слів Штілермана випливає, що завдяки лобізму Міндіча, фірма отримала прямий доступ до цих архівів і я не розумію відверто як. Не хочу власних припущень.
Але також схоже, що крилата ракета чи дрон Фламінго (FP-5) замість розробки нового літального апарату використовує архітектуру та креслення радянського реактивного безпілотника Ту-143 Рейс або Ту-141 Стриж.
Ця конструкторська документація історично зберігалася на Харківському авіаційному заводі.
Теж співпадіння?Ну можливо. Але теж дивно що вона могла створюватись державою і можливо більш якісно і швидко.
Далі, коли маєш ці технології, ти пробуєш швидко капіталізуватися за рахунок іноземного інвестора: еміратського концерну EDGE, який розпочав переговори про купівлю 30% акцій компанії за 760 мільйонів доларів.
Поки в кабінетах Міноборони та на квартирі Міндіча йшов торг за розподіл часток, де лобісти претендували на 50% акцій компанії, реальне державне виробництво просто не розвивалось бо на державному не заробиш.
Символом цього хаосу стала національна трагедія 6 липня 2026 року в місті Вишневому на Київщині. Керівництво державного заводу «Візар», де обслуговувалися комплекси С-300 і зберігалася частина документації, всупереч заборонам командування ЗСУ влаштувало незаконний склад боєприпасів у цивільній житловій зоні.
Російський ракетний удар спровокував масштабну повторну детонацію незаконно накопичених засобів ураження.
Результат: 5 вулиць Вишневого змило з лиця землі, пошкоджено понад 250 будинків, 9 мирних громадян загинуло, понад 50 поранено. СБУ затримала директора заводу Коваля, а подія призвела до гучних кадрових перетрубацій у вертикалі Сметаніна.
Оприлюднений фактаж липня 2026 року чітко відповідає на питання, чому державна оборонка розвивається повільно. Державні заводи та життя мирних громадян стають просто фоном, поки ключові ресурси, увага та лобізм топ-посадовців спрямовані на комерційні схеми.
Замість того, щоб модернізувати державні КБ «Луч», Харківський авіазавод чи завод «Візар», залишаючи технології у власності держави, стратегічні радянські розробки з Харкова та Жулян зусиллями вертикалі Умєрова і Сметаніна скеровувалися на розвиток приватного бізнесу.
Замість реального переозброєння армії пріоритетом стає швидкий особистий заробіток, продаж акцій за кордон та успішна реалізація «дипломатії» за рахунок безпеки власної країни.
З пісні слова не викинеш.
А Київ знову палає, бо ППО не вистачає для збиття балістики.
Олег БЕЛІНСЬКИЙ
/Штілерман-Данілов/
Дипломатія по-єврейськи це коли потрібно видати дочку мільярдера Ротшильда за простого сибірського мужика.
Дипломат їде в Сибір:
- «Іван, хочеш у дружини дочку Ротшильда?»
- «Навіщо вона мені?»
- «Але вона мільярдерка!»
- «Тоді згоден».
Дипломат їде в банк:
- «Візьмете в правління сибірського мужика?»
- «Навіщо він нам?»
- «Але він зять Ротшильда!»
- «Тоді беремо».
Дипломат їде до Ротшильда:
- «Видайте дочку за банкіра».
- «Навіщо, вони слабаки?»
- «Але він простий сибірський мужик!»
- «Тоді згодні».
Цей класичний анекдот ідеально описує логіку, за якою в українському оборонно-промисловому комплексі будуються приватні мільярдні капіталізації.
Факти липня 2026 року, оприлюднені Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради та розслідуваннями видань NV, Mind та Українська правда, доводять: Щоб створити «ракетного гіганта» вартістю 2,5 мільярда доларів, не потрібно десятиліттями сидіти в лабораторіях. Достатньо мати доступ до чужих секретів, правильних лобістів та іноземних інвесторів.
Головна мета процесів не розвиток державної оборонки, а спроба кількох людей у високих кабінетах самим стати Ротшильдами на тому, що вони особисто ніколи не створювали.
Утримувачем унікальних технологій, конструкторської документації та креслень в Україні є державний концерн Укроборонпром, на чолі якого стояв Герман Сметанін. Проте матеріали розслібувань НАБУ у справі Мідас та таємні плівки зафіксували, що доля цих технологій вирішувалася значно вище. Сметанін перебував у прямому підпорядкуванні Міністра оборони Рустема Умєрова. Саме з Умєровим, як свідчать оприлюднені дані, бізнесмен Тимур Міндіч узгоджував свої справи.
Публікації медіа та виступи головного «конструктора» Дениса Штілермана на засіданні ТСК відкрили технічну правду: жодної унікальної власної наукової бази у приватного стартапу не було. Новітні розробки виявилися пакуванням радянського спадку.
Балістична ракета FP-7 базується на кресленнях та алгоритмах радянських зенітно-ракетних комплексів С-300. В яких Штілерман, за його словами, не до кінця може розібратися і то не дивно. Але ця закрита документація, що є державною таємницею, зберігалася на підприємствах концерну, зокрема на заводі «Візар».
Зі слів Штілермана випливає, що завдяки лобізму Міндіча, фірма отримала прямий доступ до цих архівів і я не розумію відверто як. Не хочу власних припущень.
Але також схоже, що крилата ракета чи дрон Фламінго (FP-5) замість розробки нового літального апарату використовує архітектуру та креслення радянського реактивного безпілотника Ту-143 Рейс або Ту-141 Стриж.
Ця конструкторська документація історично зберігалася на Харківському авіаційному заводі.
Теж співпадіння?Ну можливо. Але теж дивно що вона могла створюватись державою і можливо більш якісно і швидко.
Далі, коли маєш ці технології, ти пробуєш швидко капіталізуватися за рахунок іноземного інвестора: еміратського концерну EDGE, який розпочав переговори про купівлю 30% акцій компанії за 760 мільйонів доларів.
Поки в кабінетах Міноборони та на квартирі Міндіча йшов торг за розподіл часток, де лобісти претендували на 50% акцій компанії, реальне державне виробництво просто не розвивалось бо на державному не заробиш.
Символом цього хаосу стала національна трагедія 6 липня 2026 року в місті Вишневому на Київщині. Керівництво державного заводу «Візар», де обслуговувалися комплекси С-300 і зберігалася частина документації, всупереч заборонам командування ЗСУ влаштувало незаконний склад боєприпасів у цивільній житловій зоні.
Російський ракетний удар спровокував масштабну повторну детонацію незаконно накопичених засобів ураження.
Результат: 5 вулиць Вишневого змило з лиця землі, пошкоджено понад 250 будинків, 9 мирних громадян загинуло, понад 50 поранено. СБУ затримала директора заводу Коваля, а подія призвела до гучних кадрових перетрубацій у вертикалі Сметаніна.
Оприлюднений фактаж липня 2026 року чітко відповідає на питання, чому державна оборонка розвивається повільно. Державні заводи та життя мирних громадян стають просто фоном, поки ключові ресурси, увага та лобізм топ-посадовців спрямовані на комерційні схеми.
Замість того, щоб модернізувати державні КБ «Луч», Харківський авіазавод чи завод «Візар», залишаючи технології у власності держави, стратегічні радянські розробки з Харкова та Жулян зусиллями вертикалі Умєрова і Сметаніна скеровувалися на розвиток приватного бізнесу.
Замість реального переозброєння армії пріоритетом стає швидкий особистий заробіток, продаж акцій за кордон та успішна реалізація «дипломатії» за рахунок безпеки власної країни.
З пісні слова не викинеш.
А Київ знову палає, бо ППО не вистачає для збиття балістики.
Олег БЕЛІНСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |