Дерусифікація Чернігова не на часі?
Заява правління обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка від 18 липня 2022 року
Зі здивуванням ми прочитали в інтерв’ю інтернет- виданню “Дзеркало тижня» слова чернігівського міського голови Владислава Атрошенка, де він говорить про перейменування вулиць міста лише після перемоги, бо, мовляв, «зміна назв вулиць потягне за собою клопоти для людей — зміну паспортних даних, реєстрації, особових карток із надавачами послуг, а заміна цих бланків буде не безкоштовна і займе багато часу».
Дивно, що міський голова не пам’ятає як при зміні назв 118 вулиць під час декомунізації не виникло жодних проблем з перелічених ним. Адже, наприклад центри надання адміністративних послуг автоматично міняють назв відповідно до рішення місцевих органів влади. А подібні чутки, як у його цитаті – не більше, ніж чутки обивателів, а не рівень міського голови. Єдині затрати – вартість виготовлення та встановлення нових табличок.
А головне: невже для перемоги нам не потрібно позбавитись всього російського, нав’язаного нам колонізаторами та окупантами? Невже в древньому історичному Чернігові мають бути вулиці російської 77 гвардійської дивізії, чи російської героїні Зої Космодем’янської, яка в мороз палила хати російських селян, чи секретаря Пєнєвського райкому комсомолу Калінінської області Лізи Чайкіної? Або може не муляє в часі російсько- української війни найменування вулиць Московської, Костромської, Курської тощо? Чи сталінських генералів, як, скажімо, Фікселя – командира Лоєвського плацдарму, де було бездарним командуванням свідомо понищено десятки тисяч наших мобілізованих земляків, що їх прозвали «сірими свитками» - неозброєних, ненавчених, які зробили тоді Дніпро кривавою рікою? Чи не сталінського маршала Рокоссовського захищає Владислав Атрошенко? Як же він збирається налагоджувати зв’язки з містом Жешув, якщо того маршала ненавидять у Польщі, як сатрапа?
І чи не варто тоді просвітянам Чернігова задуматися: чи ж випадковість, що Чернігів є єдиним в Україні обласним центром, у якому досі не вшановано жодним меморіальним знаком жертв Голодомору?
За дорученням правління обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Олександр Шевченко, голова.
Зі здивуванням ми прочитали в інтерв’ю інтернет- виданню “Дзеркало тижня» слова чернігівського міського голови Владислава Атрошенка, де він говорить про перейменування вулиць міста лише після перемоги, бо, мовляв, «зміна назв вулиць потягне за собою клопоти для людей — зміну паспортних даних, реєстрації, особових карток із надавачами послуг, а заміна цих бланків буде не безкоштовна і займе багато часу».
Дивно, що міський голова не пам’ятає як при зміні назв 118 вулиць під час декомунізації не виникло жодних проблем з перелічених ним. Адже, наприклад центри надання адміністративних послуг автоматично міняють назв відповідно до рішення місцевих органів влади. А подібні чутки, як у його цитаті – не більше, ніж чутки обивателів, а не рівень міського голови. Єдині затрати – вартість виготовлення та встановлення нових табличок.
А головне: невже для перемоги нам не потрібно позбавитись всього російського, нав’язаного нам колонізаторами та окупантами? Невже в древньому історичному Чернігові мають бути вулиці російської 77 гвардійської дивізії, чи російської героїні Зої Космодем’янської, яка в мороз палила хати російських селян, чи секретаря Пєнєвського райкому комсомолу Калінінської області Лізи Чайкіної? Або може не муляє в часі російсько- української війни найменування вулиць Московської, Костромської, Курської тощо? Чи сталінських генералів, як, скажімо, Фікселя – командира Лоєвського плацдарму, де було бездарним командуванням свідомо понищено десятки тисяч наших мобілізованих земляків, що їх прозвали «сірими свитками» - неозброєних, ненавчених, які зробили тоді Дніпро кривавою рікою? Чи не сталінського маршала Рокоссовського захищає Владислав Атрошенко? Як же він збирається налагоджувати зв’язки з містом Жешув, якщо того маршала ненавидять у Польщі, як сатрапа?
І чи не варто тоді просвітянам Чернігова задуматися: чи ж випадковість, що Чернігів є єдиним в Україні обласним центром, у якому досі не вшановано жодним меморіальним знаком жертв Голодомору?
За дорученням правління обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Олександр Шевченко, голова.
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
