День 65. За волосся.

Якщо новини не читати, то можна зосередитися на своїх справах, і жити майже як завжди. Але тоді з'являється відчуття, наче я зраджую своїх і відмовляю їм у єдиному, що можу дати: в увазі і свідченні їхніх страждань.
Якщо читати - накриває болем, і тоді весь день доводиться тягти себе за волосся із бажання лежати і вити у подушку.

Просто прожити цей стан і жити собі далі не виходить.
Почитала. Географічні назви, які чула і не чула. Вони зараз червоним на карті і у свідомості.
Тож - тягну тепер себе за волосся.

Попрацювати.
Поїсти.
Поспати.
Помитися (водичка гаряча, приємна).
Вимити посуд.
Закинути одяг у пралку.
Витерти бруд на холодильнику.
(Чудово, чистоти і порядку стало більше в житті).
Винести сміття. Дорогою нюхати вишневий цвіт і радіти, що аромат саме такий, як має бути, а не спотворений ковідом.
Пригостити залишками ковбаси Персика і його товаришів. Взяти його на руки, гладити і відчувати, як вібрація від муркотіння передається і мені.

На спілкування сил не вистачило.
Переконалася, що родичі живі - і гаразд.

Волосся не відірвалося, тримається))
І ми тримаємось - разом нас багато!

Тетяна КУЗИК