День 174.Самурай завжди думає про смерть

Сирени то вдень, то вночі, то вранці, то увечері. Відсутність ритму подобається більше, ніж передбачуваність: значить, в окупантів не вистачає ресурсів на систематичні обстріли.

Судячи з відео із Джанкоя, сезон у Криму капець гарячий.

Про що думаю? Про сміливість. Ми зараз - нація самураїв. Людей, що готові померти (навіть якщо не готові) і через це ще більше цінують життя. Довірили долю вищим силам і водночас беремо її в свої руки ще міцніше і керуємо ще рішучіше.

Не життя - суцільний коан, на який можна медитувати вічно.
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК