День 129.Симптоми.

Із кількох запланованих справ половину зробити не вдалося. Зате нагулялася, бо містом ходила пішки. В якийсь момент відчула, що паморочиться в голові і нудить. Якраз проходила повз стару типографію і вирішила зазирнути на базар роздобути чогось солодкого, аби поліпшити стан.

Вперше побачила спалену частину ринку, асфальт і стіна типографії у вибоїнах, біля входу - величезна купа битого скла і ламаної арматури.

Купила пару бананів, з'їла у парку на лавці. Зараз люди і місто схожі. Є частини гарні і неушкоджені, а є побиті і потрощені. У багатьох - випалена дірка на місці довіри до світу.

Симптоми різні вилазять - або старі, яких вже наче позбулися, або нові з'являються. Чи то стресу тіла не витримують, чи за звичкою намагаються сховатися у хворобу в надії, що про них більше дбатимуть.

В будь-якому разі - підтримуйте себе, люди. Бо часто, переживаючи за тих, кому зараз гірше, забуваємо про себе.
Не забувайте.
Обіймаю!

Тетяна КУЗИК