Демонстрація Кремля
Кремль як відомо постійно намагається зберігати хорошу міну при поганій грі,, хоча б у віртуально-інформаційному вимірі. Один з прикладів – зараз тривають масштабні міжнародні військові навчання “Cхід-2022” на Далекому Сході московії, де зібрали більше 50 тисяч військовослужбовців, 140 літаків, 60 бойових кораблів. Навчання триватимуть до 7 вересня.
Перше завдання - показати, що путін – то глобальний гравець, з яким дружить багато незахідних держав. Друге – продемонструвати, що так звана “спецоперація” задіює лише маленьку частину ресурсів імперії. Але звісно, ця ілюзія на фоні українських контратак виглядає жалюгідно.
Цікаво, що частина навчання відбувалась на Сахаліні, неподалік японського кордону, з моделюванням відбиття морського десанту в районі спірних островів Ітуруп та Кунашир. І Токіо висловив обурення такими акціями.
Хто ж брав участь у московських навчаннях? Головний партнер – це Китай, що демонструє свою присутність в регіоні. Звісно, традиційні друзі, такі як Алжир, Лаос, Монголія, Нікарагуа, Сирія. Присутні індійські підрозділи. З постсовєцького простору приїхали таджики, киргизи, казахи, вірмени, азербайджанці та білоруси.
Вчергове рф збирає держави, що мають власні конфлікти між собою – Таджикистан і Киргизію, Китай та Індію, Азербайджан та Вірменією. Все задля реанімації ідей Шанхайської організації співробітництва та подібних структур. Подібну ситуацію ми спостерігали минулими роками на парадах в москві до 9 травня.
Але чи дійсно згадані держави настільки дорожать спільною азійською дружбою? Вочевидь, представлені нечисленні символічні контингенти. Та й важко уявити спільні навчання предстваників держав, що мають паралельні територіальні зіткнення в Фергані (нерозмежованість кордону між Таджикистаном і Киргизстаном), Гімалаях (де ще в 2021 пройшли збройні сутички між індійськими та китайськими підрозділами в регіоні Аксай-Чин). А буквально тиждень тому Делі засудив Пекін за мілітаризацію Тайванської протоки. Ну і особливо абсурдна єдність Баку та Єревану.
Робимо висновок, що подібна участь – прояв тієї самої багатовектнорності, ну й можливість провести легальну розвідувальну діяльність з оцінки бойових здатностей “партнерів”, а насамперед росії, що й предствляє 90 % учасників навчань. Особлива роль Китаю, що направив 3 кораблі та 2 тисячі солдатів. Знову ж таки задля демонстрації власної сили в умовах наростання напруги довкола Тайваню.
Для всіх інших актуальні символічна готовність до співпраці заради економічних преференцій, на які змушена йти росія в умовах західних санкцій. Також маємо справу з найуспішнішим за останні півроку заходом у рамках ОДКБ, коли вдалось зібрати на навчання представників усіх членів. Навіть Казахстан, якому московські політики вже прямо погрожують агресією. Згадаємо і спроби таджицького режиму Рахмона налагодити співпрацю з США (спільні навчання в середині серпня). Це ще одне свідчення, що для більшості учасників більш тісна координація чи навіть оборонний союз – далека фантастика. Як і сподівання, що у випадку загострення Курильських островів хтось пошле навіть символічні контингенти для підкріплення позицій росії. Окрім, можливо, Лукашенка. В якого ще гірша альтернатива – долучення до війни з Україною, що пришвидшить крах режиму.
А кремль використовує останні шанси з демонстрації свого глобального впливу. Хоча і кількість задіяних військ суттєво скоротилась у порівнянні з навчаннями 2018 року (з 300 тисяч до 50-и). Але Японії в черговий раз погрозили, демонструючи, що цей напрямок в кремлі визнають особливо загрозливим.
Юрій ОЛІЙНИК
Перше завдання - показати, що путін – то глобальний гравець, з яким дружить багато незахідних держав. Друге – продемонструвати, що так звана “спецоперація” задіює лише маленьку частину ресурсів імперії. Але звісно, ця ілюзія на фоні українських контратак виглядає жалюгідно.
Цікаво, що частина навчання відбувалась на Сахаліні, неподалік японського кордону, з моделюванням відбиття морського десанту в районі спірних островів Ітуруп та Кунашир. І Токіо висловив обурення такими акціями.
Хто ж брав участь у московських навчаннях? Головний партнер – це Китай, що демонструє свою присутність в регіоні. Звісно, традиційні друзі, такі як Алжир, Лаос, Монголія, Нікарагуа, Сирія. Присутні індійські підрозділи. З постсовєцького простору приїхали таджики, киргизи, казахи, вірмени, азербайджанці та білоруси.
Вчергове рф збирає держави, що мають власні конфлікти між собою – Таджикистан і Киргизію, Китай та Індію, Азербайджан та Вірменією. Все задля реанімації ідей Шанхайської організації співробітництва та подібних структур. Подібну ситуацію ми спостерігали минулими роками на парадах в москві до 9 травня.
Але чи дійсно згадані держави настільки дорожать спільною азійською дружбою? Вочевидь, представлені нечисленні символічні контингенти. Та й важко уявити спільні навчання предстваників держав, що мають паралельні територіальні зіткнення в Фергані (нерозмежованість кордону між Таджикистаном і Киргизстаном), Гімалаях (де ще в 2021 пройшли збройні сутички між індійськими та китайськими підрозділами в регіоні Аксай-Чин). А буквально тиждень тому Делі засудив Пекін за мілітаризацію Тайванської протоки. Ну і особливо абсурдна єдність Баку та Єревану.
Робимо висновок, що подібна участь – прояв тієї самої багатовектнорності, ну й можливість провести легальну розвідувальну діяльність з оцінки бойових здатностей “партнерів”, а насамперед росії, що й предствляє 90 % учасників навчань. Особлива роль Китаю, що направив 3 кораблі та 2 тисячі солдатів. Знову ж таки задля демонстрації власної сили в умовах наростання напруги довкола Тайваню.
Для всіх інших актуальні символічна готовність до співпраці заради економічних преференцій, на які змушена йти росія в умовах західних санкцій. Також маємо справу з найуспішнішим за останні півроку заходом у рамках ОДКБ, коли вдалось зібрати на навчання представників усіх членів. Навіть Казахстан, якому московські політики вже прямо погрожують агресією. Згадаємо і спроби таджицького режиму Рахмона налагодити співпрацю з США (спільні навчання в середині серпня). Це ще одне свідчення, що для більшості учасників більш тісна координація чи навіть оборонний союз – далека фантастика. Як і сподівання, що у випадку загострення Курильських островів хтось пошле навіть символічні контингенти для підкріплення позицій росії. Окрім, можливо, Лукашенка. В якого ще гірша альтернатива – долучення до війни з Україною, що пришвидшить крах режиму.
А кремль використовує останні шанси з демонстрації свого глобального впливу. Хоча і кількість задіяних військ суттєво скоротилась у порівнянні з навчаннями 2018 року (з 300 тисяч до 50-и). Але Японії в черговий раз погрозили, демонструючи, що цей напрямок в кремлі визнають особливо загрозливим.
Юрій ОЛІЙНИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |