Не бачу біди в президентстві Трампа
Загалом я не бачу повного жаху в можливому президентстві Трамп, тому що в той же час політика Трампа за його попередньої каденції була дуже проукраїнською. Вперше нам прийшли "Джавеліни" і була певна і досить чітка протидія Росії, і в Сирії та на інших напрямках.
Головна проблема — це бажання США та потреба в певній паузі, ізоляціонізмі, концентрації на відносинах в Східній Азії, зокрема з Китаєм. Очевидно, що європейські союзники будуть змушені більш самостійно дбати за свою безпеку, але водночас, якщо спроби зробити якесь мирне врегулювання з президентом РФ Володимиром Путіним проваляться через великі амбіції Путіна і небажання того ж самого Китаю допустити швидкого миру за участі США.
Можливо, Трамп вдасться до досить різкої ескалації, що призведе до швидшого результату і впливу на Росію, ніж це є зараз. Але для цього треба активніше працювати українській дипломатії. Бачимо вже добрі звістки, що в принципі планується зустріч Зеленського і розмова, власне, з Трампом. Потрібно реально і повномасштабно працювати з двома партіями, а загалом ці два кандидати будуть дбати передусім про інтереси Америки, або конкретно електорату і сил, які вони представляють.
Гарріс, очевидно, продовжуватиме політику Байдена, яка попри підтримку України страждає певною невизначеністю і небажанням одноразово і комплексно вплинути на цю війну.
Це ми бачимо, коли дуже довго затягується постачання зброї і фінансування. Байден міг би цю піврічну паузу з фінансуванням не допускати, у нього були для цього всі можливості. Тим більше, що Гарріс так само не помічена в якихось великих інтелектуальних здобутках. До неї також є певні питання щодо її минулої діяльності, власне, зв’язок з такими ліворадикальними силами Демократичної партії. Вони також говорять про мир будь-якою ціною і цей тиск на неї буде очевидним.
Юрій ОЛІЙНИК
Головна проблема — це бажання США та потреба в певній паузі, ізоляціонізмі, концентрації на відносинах в Східній Азії, зокрема з Китаєм. Очевидно, що європейські союзники будуть змушені більш самостійно дбати за свою безпеку, але водночас, якщо спроби зробити якесь мирне врегулювання з президентом РФ Володимиром Путіним проваляться через великі амбіції Путіна і небажання того ж самого Китаю допустити швидкого миру за участі США.
Можливо, Трамп вдасться до досить різкої ескалації, що призведе до швидшого результату і впливу на Росію, ніж це є зараз. Але для цього треба активніше працювати українській дипломатії. Бачимо вже добрі звістки, що в принципі планується зустріч Зеленського і розмова, власне, з Трампом. Потрібно реально і повномасштабно працювати з двома партіями, а загалом ці два кандидати будуть дбати передусім про інтереси Америки, або конкретно електорату і сил, які вони представляють.
Гарріс, очевидно, продовжуватиме політику Байдена, яка попри підтримку України страждає певною невизначеністю і небажанням одноразово і комплексно вплинути на цю війну.
Це ми бачимо, коли дуже довго затягується постачання зброї і фінансування. Байден міг би цю піврічну паузу з фінансуванням не допускати, у нього були для цього всі можливості. Тим більше, що Гарріс так само не помічена в якихось великих інтелектуальних здобутках. До неї також є певні питання щодо її минулої діяльності, власне, зв’язок з такими ліворадикальними силами Демократичної партії. Вони також говорять про мир будь-якою ціною і цей тиск на неї буде очевидним.
Юрій ОЛІЙНИК
Читайте також |
Коментарі (0) |