Цікавість через обридження

Винниченко буває дуже занудним і дидактичним, а ще раціональним. Колись я працювала з його архівом і занадто близько підійшла до нього, як характеру передусім, тож мала навіть почуття якогось обридження. Бо він загадто багато з себе переносив у свої твори. Через те і не написала те, що хотіла.

Але є в нього те, чого не мають інші українські письменники, а саме - здатність ставити провокативні і гострі питання, здійснюючи моральні есперименти над "людським, занадто людським" і пропонуючи пастки. Без цього справжньої модерністської літератури не існує. Колись писала про його "Конкордизм", це по своєму цікава і повчальна спроба філософування.

Але він цікавий як письменник. Його експресіоністична "Сонячна машина" хороша річ, в стилі "Метрополісу" Ланга, з фройдизмом змішана. Та й писався роман як кіносценарій. Люблю "На той бік" і "Кирпатого". А у своїх ранніх оповіданнях він просто геніальний письменник. Дякую за цікаве прочитання "Кирпатого Мефістофеля"! Вдома маю саме таке видання.

Тамара ГУНДОРОВА