Чверть століття вибору українців на референдумі

19 серпня 1991 року у Москві радикальна частина керівництва комуністичної імперії спробувала врятувати Радянський Союз сталінськими методами. Це стало поштовхом до посилення національно-демократичних рухів за незалежність у більшості республік СРСР. Українці тоді збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР на позачерговому засіданні ухвалила Акт проголошення незалежності України. у цьому доленосному документі наголошувалося, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Український народ підтвердив прагнення жити в суверенній державі під час демократичного референдуму 1 грудня 1991 року.

Верховна Рада Української РСР своєю постановою «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 року ухвалила рішення щодо проведення всеукраїнського референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України.

Текст бюлетеня та звернення до народу було затверджено 11 жовтня 1991 року постановою Верховної Ради України.

Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

У зверненні Верховної Ради України громадян України закликали підтримати Акт проголошення незалежності України: «Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками «власної хати», де панують «своя правда, і сила, і воля».

Всеукраїнський референдум відбувся в усіх 27 адміністративних одиницях України, тобто в 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.

У голосуванні взяли участь 31 891 742 виборці, або 84,18% тих, хто мав право брати участь. На підтримку незалежності висловились 28 804 071 громадянин, або 90,32% тих, хто брав участь.

7 жовтня 1991 року Чернігівська крайова (обласна) організація Народного Руху за перебудову спеціальним рішенням створила штаб Руху з референдумної роботи, тобто агітації за підтвердження Акта проголошення незалежності України на Всеукраїнського референдуму. Його очолив голова Чернігівської крайової організації Народного Руху України Валерій САРАНА. Були створені група «для виступів», тобто для проведення агітаційної роботи, на чолі з Валерієм Сараною. Українські патріоти розгорнули активну агітаційну діяльність, здійснювалася протидія антиукраїнській пропаганді з Москви. Штаб з референдумної роботи знаходився у Чернігові у помешканні Руху (вул. Івана Мазепи, 4).

У списки голосування на ЧЕРНІГІВЩИНІ було внесено 1.068.142 виборців. З них взяли участь у голосуванні 969.638 виборців або 90,78%. З них підтримало Акт проголошення незалежності України 908.904 виборців або 93,78%.

Референдум мав імперативний характер, його рішення було загальнообов’язковим та не потребувало окремого затвердження. За підсумками референдуму були зміцнені правові засади державного суверенітету, створені умови для розгортання державотворчих процесів у незалежній Україні.

Головною підставою визнання країнами світу нової незалежної держави Україна стали результати референдуму.

Хто визнав незалежність Україну в перші три дні після референдуму?

2 грудня 1991 року нашу державу визнала Польща, того ж дня прем’єр-міністр КАНАДИ Брайан Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу;

3 грудня Україна та Угорська Республіка підписали протокол про встановлення міжнародних відносин і розпочало роботу першого в Україні посольства – угорського;

4 грудня нашу державу визнали Литва та Латвія.

Впродовж першого місяця після референдуму Україну визнало 57 держав світу, за перший рік незалежності – 130 держав.

Також не забуваємо, що саме приголомшуючи (для необізнаних в українських реаліях) результати українського референдуму стали однією з найголовніших причин швидкого юридичного оформлення розвалу комуністичної імперії у вигляді СРСР.

8 грудня 1991 року перший Президент відновленої держави Україна Леонід Кравчук підписав у Беловезькій пущі під Брестом у Білорусі спільно зі Президентом Російської Федерації Борисом Єльциним і головою Верховної Ради Білорусі Станіславом Шушкевичем угоду про розпуск СРСР. 25 грудня того ж року Михайло Горбачов підписав указ про зняття із себе повноважень президента Радянського Союзу.

Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті