Чорний гумор осінній із жовчі відтінком

“У нас є іще час”,— як дзижчала б бджола,
Вертикально спускаючись на хризантему,
Потім — айстру, яка майже вже відцвіла.
Стебла їх не схиляли квіток, як чола,
А стриміли у простір неначе антени.
“Прошу в гості ласкаво усю комашню”,—
Як сказав би павук. — “Дайте тільки-но витку:
Всім є місце у мене, точніше — в меню”.
І краплина роси, так подібна вогню,
Спалахнула в волокнах павучої сітки.
“Повертайтесь скоріш”,— як мисливець сказав,
Перелітних птахів проводжаючи зграю.
Шелестять вдовж озер очерет і лоза,
Ждуть весни і пташиної зграї назад.
І мисливець на них з нетерпінням чекає.
І з усім, що живе, я занурююсь в цей
Чорний гумор осінній із жовчі відтінком —
Як в таріль з холодцем поринаю живцем
Із комахою й птахом, втікачем і ловцем,
Із красою і болем, і не тільки. Не тільки.

Олексій МАСЛОВ