Чому циганові брехать вільно

Подиву варте те, як народні оповідання відтворюють не лише моралістичні ситуації, а й навіть своєрідну національну метафізику.

У ІІ томі творів Василя Горленка ( книга тільки-но побачила світ, чим завдячуємо Івану Забіяці, відомому досліднику спадщини вченого і публіциста, він зібрав і підготував це видання.) вміщений переказ оповідання «Чому циганові брехать вільно». Горленко дещо поблажливо каже, що це «фантазія безграмотного простолюдина».

Перекажу спочатку історію: «Коли співвітчизники почали мучити Христа, то замовили цигану-ковалю викувати п’ять цвяхів на розп’яття: по два на ноги і руки та одного на голову. Але у цигана не вистачило духу викувати останнього смертельного - до голови. І коли пішли на Голгофу, циган став молити Бога і просити, щоб на лобі Христа в момент розп’яття сіла муха, яка здалась би мучителям Христа вже забитим цвяхом. Так і сталося, і тому циганові брехати не гріх, бо своєю придумкою він позбавив Христа від зайвих страждань».

Тут важлива не так «фантазія», як її дотепний зміст, де панує легка посмішка і толерантно-великодушне висування цигана-коваля на перші ролі у вікопомній і визначальній події світової історії. Таке благородство не може не подивувати.

Павло МИХЕД