"Чистий став", як приклад українства
Українці історично схильні до самоорганізації. Ми тяжко признаємо над собою верховну владу – так було від часів самовільного козацтва. Ми часто від цього програвали. Але тепер наш індивідуалізм, наша незалежність від столиць грає на руку. Крім тих, звісно, хто від часів совєтчини звик плакатися за «сильною рукою»… Про маленьке село Левки на Прилуччині знають усі, хто читає газети «День» і «Сіверщина»: вихідці з нього не захотіли, щоб село помирало і взялися відроджувати. Зібрались і посадили парк. Увагу до села так привернули, що дехто вже подумав повертатися назад, у село. А ось на свято апостолів Петра і Павла у Левках освячують оновлену криницю. Так потрошки і оживе село.
У великому селищі Березна на Менщині проблема виживання не стоїть. Он закарпатські цигани кажуть: «А де це той Чернігів? А, коло Березни!». Бо там торгують часто.
Але в селищі інші проблеми докучають – постійне забруднення річечки Красилівки перевторило її водойми в смердючі ями, небезпечні для людей. Залишки риби не виловлюються, а фактично вибиваються елктровудками та заморами.
Тож у передостанній день минулого року селищна рада розглянула питання про створення рибальського клубу «Чистий став». Об’єднання юридично оформлене – має печатку, Статут, рахунок у банку, голову та ревізійну комісію. До його складу ввійшли аж 300 березнянців, що платять членські внески. Головою обрали О.Євгана.
Сесія селищної ради закріпила за цим товариством контроль за всіма водоймами селища. І тепер 93 березнянці скинулися грошима і закупили малька риби та висаджено у прибережній смузі 500 дерев.
Кожного дня кілька чоловіків виїжджають велосипедами та машинами контролювати ставки, щоб відігнати браконьєрів. Сітки та електровудки у Березні стали за межами не тільки закону, але й сільської моралі. Легко обдурити одного інспектора – важче обдурити сусідів.
По селищу розвішані оголошення: «За нас цього ніхто не зробить! Давайте разом врятуємо нашу річку! Посадіть на березі хоч одне дерево! Не мийте машини, не періть біля річки! Не спалюйте береги!». І телефони селищної ради, міліції, клубу «Чистий став».
…»Моя хата скраю» -- говорять про тих, хто не хоче втручатися у загальну проблему. Насправді, як на мене, скраю села жили найбільш сміливі люди – адже ворог починав палити село не з центру, а таки з краю. І розбійник йшов у крайню хату. Тож прислів’я за часи бездержавності перетворили зі знаку + на знак -.
У Левках і в Березні українці очунюють. І стають державними людьми. Бо держава з цього й починається – зі свого ставка, своєї криниці, свого села. Але аж ніяк не зі столичних кабінетів, які постійно треба провітрювати здоровим духом української натури.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Стаття надрукована в газеті "Сіверщина" 28 червня. Передплачуйте газету "Сіверщина" по всій Україні -- інтернет-варіант є окремим проектом і не відображає всіх публікацій газети.
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
