Чиновник, що став вояком

«Я думаю, що цей конфлікт надовго, а може й назавжди. До цього треба ставитися об’єктивно, а не будувати ілюзій», – каже доброволець Володимир Брюховецький із Чернігівщини, говорячи про війну. Не так давно в себе в області він очолював Талалаївську райдержадміністрацію, однак на передовій дискомфорту не відчуває.

«Націоналісти почувають себе комфортно не лише у чиновницьких кріслах, а й на бойових позиціях, у казармах», – говорить Володимир Брюховецький.

Певний час Володимир воював у селі Піски поблизу Донецька у складі добровольчого підрозділу «Карпатська Січ». А зараз готується до відправлення на схід уже офіційно – як боєць батальйону особливого призначення «Січ». До передової ж чоловікові не звикати: коли очолював РДА – неодноразово відвозив допомогу на схід. У статусі волонтера, коли ще керував районом, йому доводилося бувати у Дмитрівці, що під Луганськом, Дебальцевому та інших гарячих точках.

«Як волонтер я потрапляв під обстріли, тому з приходом на війну нічого суттєво нового за відчуттями не відбулося, – розповідає січовик. – Набагато страшніше було в ніч із 18 на 19 лютого на Майдані – коли стояв без зброї у перших лавах протестувальників. Після революції зрозумів, що можу психологічно витримати – страх, звичайно, був, але якогось психологічного колапсу на фронті я не відчув».

Про мотивацію піти на фронт говорить: «Якщо ми зараз не підемо захищати країну, то може настати такий момент, коли це робити вже буде пізно». У військовому квитку 31-річного Володимира записано: «Тренер фізичної підготовки і спорту». Раніше боєць «Легіону Свободи» займався козацькими єдиноборствами, тому перебуває у хорошій фізичній формі. А навичкам, які потрібні на війні, довелося вчитися. Коли вперше прибув на тренувальну базу в Курахове – навчання проводили бійці, які в «Карпатській Січі» були від самого початку. У Пісках вишкіл продовжився вже в бойових умовах.

Націоналіст переконаний, що війна не закінчиться одним днем – вона триватиме до знищення ворога: «Погано, що ліберальна влада, яка зайшла в кабінети фактично на штиках націоналістів, не розуміє серйозності протистояння з Кремлем. Відповідно, вона не робить жодних дій для того, аби підготувати країну до тривалого воєнного конфлікту. Вихід для України – це не якесь нашвидкоруч підписане, перемир'я, яке пов'язане із втратою окупованих територій чи ризиком окупації інших. Єдине можливе припинення війни – це перемога України та повний відступ агресора із наших територій».

Лариса ЛАВРЕНЧУК, Вголос