Боєць Орій: "Якби не Росія - війна б уже закінчилась"

Спілкуючись із бійцем "Легіону Свободи", свободівецем з Прилуччини на псевдо "Орій", відразу розумієш, що перед тобою справжній козак. І не лише козацький чуб цьому причина.

"Надійний, із сильним вольовим характером, але разом із тим людина легкої вдачі. Завжди підтримає і справою, і добрим словом", – так характеризують друга "Орія" побратим із батальйону "Січ". А нещодавно його нагородили найвищою відзнакою МВС "За безпеку народу".

- Орію, розкажіть про свій бойовий шлях.

- У "Січі" я з серпня минулого року. Усі, хто зголосився йти до батальйону, проходили бойові та тактичні вишколи понад два місяці. Підготовка у нас дуже гарна, адже готували нас до війни справжні фахівці з бойовим досвідом. Перша ротація була не дуже "бойовою". Тоді нас відправили в Слов'янськ, де ми займались патрулюванням міста та оперативною роботою. Потім ми опинилися в Кураховому, і вже другу ротацію ми провели там. Займались охороною стратегічних об'єктів, адже якщо бойовики вчинять диверсію, то весь регіон залишиться без важливих забезпечень.

Пригадую свою першу ротацію у Пісках: була зима, все чисто, село тоді було у відносно нормальному стані, зруйновано менше трьох десятків будинків. Хоча людей тоді там залишалось небагато – близько трьох сотень із тритисячного села. Тоді нас дуже рідко обстрілювали, бо всі зусилля російські найманці витрачали на Донецький аеропорт.

Коли ми приїхали на наступну ротацію в Піски, то почались регулярні обстріли з "Градів" та мінометів, які тривали цілодобово. У результаті було зруйновано майже все село, а всі поля виглядали, як щойно зорані. Взагалі вся нинішня війна має характер артилерійських дуелей. Але й диверсійно-розвідувальні групи ворог також використовує. Власне, боротьба з ДРГ одне із завдань батальйону.

Зараз наш батальйон базується в Авдіївці, Кураховому та Пісках. В Авдіївці окрім оперативної роботи ми спільно з військовими ЗСУ беремо участь в активній обороні на передовій. Нещодавно спілкувався з хлопцями, то вони повідомляють, що "сепари" почали обстрілювати коксохімічний завод.

- Можете пригадати якийсь цікавий випадок із Вашої служби?

- Один такий випадок був, коли ми щойно заступили на охорону Авдіївки, до нас вибігла дівчина з скривавленою головою. Ми надали їй першу допомогу та викликали "швидку". Залишили її з військовими, а самі почали шукати того, хто це зробив. Бачимо, якийсь чоловік заходить до гаражу, але поводиться доволі спокійно. Ми вирішили перевірити, зайшли до нього в гараж, коли він піднявся, то весь його одяг з лівого боку та ліва сторона обличчя – у крові, а поряд з ним лежав закривавлений молоток. Крім того, коли ми передали його місцевій міліції, то з'ясувалося, що його син бойовик "ДНР", і засуджений на 15 років за вбивство двох мирних мешканців. Потім, коли мене нагороджували відзнакою МВС, я думав, що відзнака саме за цей випадок, а виявилось, що за оборону Пісків.

- Які зміни трапились у Вашому батальйоні та в інших підрозділах за рік війни?

- У нашому батальйоні колектив вмотивований, бо ми всі добровольці. І хоча у нас значна частина бійців до війни не служила в армії, але, розуміючи свій обов'язок, воюють не гірше кадрових військових. Коли нас відправили у Слов'янськ, то було багато розчарованих бійців, бо всі рвались у бій на передову. Тому ми постійно нагадували офіцерам, що хочемо воювати. Ми розуміли, що фактично вони нас оберігали від передчасних втрат, наш час настане.

Згодом ми таки опинилися на найбільш "гарячих" ділянках: Курахове, Авдіївка та Піски. Насправді нашому батальйону надзвичайно важко сидіти на одному місці, хочеться переходити до рішучих дій. Після Дебальцевського котла у військах була певна розгубленість, зараз це все в минулому, і настрій у всіх бойовий. Спостерігається велика черга добровольців у наш батальйон. Багато бійців після демобілізації хочуть і далі боронити рідну землю, тому долучаються до батальйону "Січ". Я вважаю, що це найкращий показник нашої роботи.

- Звідки берете інформацію про події у країні та на фронті?

- Коли ми були у Слов'янську, то проблем з інформацією не було, адже там працюють українські канали. А от у Кураховому, Авдіївці та Пісках всі канали виключно російські або "сепарські". Варто сказати, що більшість місцевих, на жаль, вірить у ту маячню. Зараз в Авдіївці нарешті почали "глушити" вороже телебачення. На мою думку, перед відступом з Донецька треба було знищити телевежу. Найбільше вражає та паралельна "реальність", яку показують на сепаратистських каналах. Якщо послухати, їхні програми, то там Захарченко вже разів десять "брав" Піски. Ми з хлопцями тільки сміємось з того всього.

- А чи можливе швидке завершення війни?

- Колись люди думали, що і Януковича скинути нереально. Як виявилось, нічого неможливого немає. Але разом з тим ми всі розуміємо: доки Росія буде продовжувати війну, доти не настане мир. І це може тривати десяток років. Як на мене, то чим швидше у Росії почнуться внутрішньополітичні проблеми, наприклад, активізуються кавказькі визвольні рухи, тим швидше закінчиться ця війна.
Якщо не буде підтримки технікою та армією збоку Росії сепаратистів, то ми зможемо звільнити наші території за два-три тижні.

Спілкувався Ігор ГАВРИЛЕНКО