Чи треба Росії каятися?

Не німцям, пане Василю, повчати росіян, котрі німців кілька столітть, починаючи з Олександра Невського, били і трощили, тобто повчали.
І Берлін росіяни кілька разів брали, а німці Москву - ні разу! Мій батько, до речі, теж Берлін брав, розписався на їхньому рейхстазі і я цим горжусь. І пам'ятаю.
А чи не находите Ви, що Путін - це сучасний гуманізований Сталін? І він здатний провчити німкеню не гірше, ніж справжній Сталін провчив Гітлера?
Що до етнічності державного керівництва - невже Ви вважаєте, що Україною керують етнічні українці? Щодо російської етнічної ідентичності Путіна та Медведєва у Вас, надіюсь, сумнівів немає?
А такі європейські цінності, як педерастія, маріхуана, торгівля людьми та людськими органами, проституція та сексуальне рабство наших дівок, гноблення наших заробітчан,
50-десяти відсоткове безробіття та дегенерація європейської молоді і багато ще чого європейського - це по-християнському?

Каяття - це передумова  вибачання і прощення. Це відноситься і до нас також. Починати треба з себе, якщо говорити про українців. Німці це зробили і в цьому привабливість європейськості. Щодо більшовизму, то він і на нашій совісті, за це й поплатилися. Про українське каяття чомусь не чутно. Славимо далі винниченків, щербицьких... Не все так красиво й з оунівцями, які зорієнтувалися на нацистів у міжвоєнний період. У цьому зв'язку за приклад могла б бути позиція Павла Скоропадського, але його українці чомусь не вшановують як слід.

Ідеаліст Ви, пане Миколо! 
Ви німцям і Корюківку пробачите? І офіційну директиву пробачите: "При відступі з.України не залишати жодної людини, худобини та мірки зерна. Ворогові має дістатися цілком спалена земля." ? І вони, німці, в міру можливостей своїх виконували цю директиву.І я це бачив власними очима.
З німцями я познайомився маленьким хлопчиком в серпні 41-го року. 
Зайшли до двору два фріци, потребували у матері "яйка, млєко!". Мама винесла, вони взяли, а потім чергою з автомата вбили дві курки, забрали їх і пішли. Мама побіліла, але встояла на ногах.
Влітку 43-го німці прилюдно повісили трьох наших комсомольців-підпільників, в т.ч. нашу родичку Марію Душку, чиє ім'я присвоїли після війни нашій школі. Влітку того ж 43-го німці поставили в наш двір пересувну радіостанцію, наші штурмовики напали, дали залп РС-ів, знищили радіостанцію і нашу хату. Отаке моє знайомство з німцями. Ви думаєте, що я їм коли-небудь це забуду і пробачу?

Ви, друзі, ото так розпалюєте один одного, неначе від цього щось зміниться у площині теми, про яку висловив свою думку пан Василь Чепурний. Хіба не відомо, які люди визначають останні 22 роки нашу офіційну  так звану державницьку позицію? Та й чи не знаємо, яка у них внутрішня, а то й загальнолюдська культура. І це вже не кажучи про їхній духовний світ, тобто  переконання у вірі у Бога!? 
      Вони ж, сьогоднішні можновладці, геть інші особистості, ніж їхні колеги  у країнах Європи. Бо там, навряд чи знайдемо серед парламентаріїв, а також першого ряду державних мужів тих, хто ще рік чи п'ять тому мав обов'язки охоронців, дрібних лавочників, а то й реальних представників досить невиразних професій, м'яко кажучи!?
     А ще треба поглянути на їхню справжню освіту( зовсім не беручи до уваги  дипломи, ступені та звання, якими вони опанували, разом з нагородами, вже будучи при владі!?).Ось там постає той рівень, від якого ми  вимагаємо якіхось змін, як то каяття, вибачень чи прощення. Все це омріяне настане з часом.Нехай підросте українське національно-свідоме покоління, яке наразі закінчує середню школу чи сидить на лавах в університетах.
      А щодо Росії, то тут , здається, взагалі вимагати чогось трендового, як то вибачення   на предмет заподіяних страждань чи  завданого лиха- то зайвий клопіт, безперспективний та невдячний крок. Хіба вам мало безпардонної поведінки  їхніх президентів, прем'єрів, парламентаріїв останніми роками по відношенню до України чи, навіть,  до її державних мужів!?
      Просто ми маємо розпочати жити своєю головою, полишивши  далеко-далеко думки та мрії про якісь цивілізовані стосунки з тими, хто впродовж останніх п'яти століть жодного разу не вів політику з нами  з позицій рівноправних партнерських стосунків.

Звісно ж -  ніхто не забутий, ніщо не забуте. А далі - все те, про що йшлося у моїй репліці. Наголошую, що каяття насамперед потрібне нам самим, щоб не повторювати фатальних помилок. Не коректно, вважаю, виставляти претензії Росії, бо за більшовизму вона так само як і Україна була частиною СРСР і від того терору також натерпілася. Якщо судили нацистських верховодів, чому так само не комуністичних? Це питання  до влад і Росії, і  України. Не відбувається той суд, бо комуністичні злочини переплелися з нацистськими . Пригляньтеся до трагедії Корюківки, також це проступає  між рядками довженківської "України в огні".

Стільки всього намішано... І німців росіяни трощили -- а німці росіянам історію писали, і царів давали, як Катерину Другу Ангельт чи як її там... Нічого Сталін Гітлера не провчив -- це була битва двох хижаків, у якій Україна була розмінною територією, а люди -- гарматним м'ясом. Як у Жукова чи під час форсування Дніпра, коли "чорні свитки" топилися як...
Ви не можете пробачити німцям те, чому були свідком. А я маю пробачити комуністам, що вони одного мого діда вбили у лісі (партизани -- тобто мародери, бо за кожух убили), а другого погнали на фронт без зброї і він під Курськом пропав. То тут німці винуваті чи все-таки Росія- СРСР?! Я вже не кажу про своїх прадідів Самійла і Євсентія, знищених голодом, організованим таки СРСР, а не німцями...
А Росія не може стояти на одній дошці відповідальності з Україною, бо Росія проголосила себе правонаступником СРСР, а Україні -- ні.

А чому це Україна  відмовилася від правонаступництва? От і втратили те, що зберегла Росія, включно з ядерним статусом і всілякими фондами. А тепер давай виставляти претензії, курям на сміх?