Чи це той Генпрокурор, якого чекає суспільство?

Коли на посаду Генерального прокурора готують людину, довкола якої — запитання, підозри й політичне лобі, суспільство зобов’язане реагувати!

Руслан Кравченко — це не нова постать. Це добре знайоме обличчя старої системи.

ОСЬ, ОКРЕМІ ВІХИ ІЗ ЙОГО ЖИТТЯ:
Отримав службову квартиру в Києві (42 кв.м) у 2018 році — на підставі статусу учасника бойових дій, хоча реальної участі в бойових діях не брав, лише перебував поруч з територією АТО. Одразу її приватизував і продав, не маючи об’єктивної потреби, адже у дружини вже була квартира в центрі Києва. На питання, навіщо йому ще одна квартира, відповів буквально: «Я чоловік, маю мати своє житло. Сьогодні я одружений, а завтра — ні.»

У 2020 році не пройшов конкурс до САП, бо не підтвердив свою доброчесність під час співбесіди.

Його прокурорська кар’єра розвивалась під патронатом Анатолія Матіоса (головного військового прокурора) та Юрія Луценка, у період, коли права, справедливість і професіоналізм у прокуратурі дуже часто поступалися політичній доцільності.

Сьогодні його активно лобіює Олег Татаров — заступник голови ОП, людина, яка сама мала конфлікт із НАБУ і роками блокує реальну антикорупційну реформу!

То кого ми отримаємо в Генпрокуратурі в разі призначення Руслана Кравченка?

Людину без репутаційної ваги.
Людину, зручну для Банкової.
Людину, яка демонструє: ділова лояльність цінніша за доброчесність.
Генпрокуратура — не повинна перетворитися на тихе продовження офісу Татарова.

Бо якщо ми знову віддамо правосуддя “своїм” — ми не побудуємо в нашій країні ані Європи, ані здобудемо ПЕРЕМОГИ!

Михайло РЯБЕЦЬ

Від редакції "Сіверщини".
Верховна Рада руками "слуг народу", ОПЗЖ та "Батьківщини" призначила Руслана Кравченка Генпрокурорм.