Чесний бізнес неможливий?
Чому в наших селах на багатьох вулицях залишилося лише по кілька жилих хат? Не кажучи вже про те, що тисячі сіл взагалі зникають з карти України? І, врешті-решт: чому в останні три роки помітно скоротилася кількість підприємців, які в цивілізованій державі могли б стати середнім класом, а в нас вони не витримують конкуренції з державою та її силовими структурами? З болем у душі говорить про «реформи» Петрушинський сільський голова Чернігівського району Михайло Литвиненко (на фото):
- Держава зробила сільську владу заручником ситуації і не дала поштовху розвитку села. Воно вимирає. Лише в останні п’ять років від нас пішло 100 чоловік. Нам потрібна допомога. Бо в Петрушинській сільраді 4809 гектарів земель, селяни отримали 510 державних актів на земельні ділянки (паї). Але здати їх в оренду люди не можуть. Треба по-новому виготовляти проектну документацію, присвоювати кадастровий номер, реєструвати. Але навіщо, якщо вже розпайовано кожен клаптик землі? Можна ж згідно з картою зробити і державну реєстрацію, і кадастр поставити. Ні, треба все крутити заново.
Але ж які це гроші – від однієї до трьох тисяч на селянина! Як нам пережити це випробування, щоб ще раз узаконити свою власність і ще раз допомогти недолугому уряду поповнити бюджет? Якби ж ці немалі кошти – 750 тисяч гривень залишились у бюджеті сільради, але ж ні. Треба набити кишені за рахунок ошуканих людей Міністерству юстиції. А за що нам утримувати соціальну сферу? З одного боку, влада забирає кошти, а з іншого – неможливе заключення в цьому році без реєстрації в юстиції договорів. І знову не буде коштів у сільраді.
А ще ж не так давно вистачало реєстрації договорів оренди в сільраді. Нині ж ми не маємо грошей навіть на енергоносії та зарплату. Кредитів уже не дають. Дійшло до того, що будинки, які звели батьки, ми самі в себе купуємо (при перереєстрації). Сільрада ж збирає по 30 гривень самооподаткування. Але який благоустрій на них проведеш? Недолуга централізація вбиває місцеве самоврядування.
При такій ось державній політиці відносно селянина, обробіток землі заходить у тупик. Щоб оформити договір оренди між власником паю і юридичною особою, треба витратити 1000 гривень. У тупик зайшла оренда державної землі, земель запасу і невитребуваних паїв. Премудрі діячі з Верховної Ради мабуть задоволено потирають руки: знайшли таки додаткове джерело поповнення розкраденого держбюджету! А те, що через таке законодавство зросте кількість необробленої землі, власники паїв стануть ще біднішими, державних мужів не турбує!
І це при тому, що у всьому світі сільгоспвиробник – найшановніша людина. В Україні при цій владі він очікує хіба що непередбачуваних законів. Нині хочуть відмінити фіксований сільгоспподаток, змінити режим оподаткування ПДВ. Все робиться для того, аби обідрати фермера, як липку.
І це при тому, що сільське господарство щороку субсидує країну. Сільгоспвиробники закликають Київ 90 відсотків податку з агробізнесу і землі залишати на місцях і тільки 10 відсотків передавати до центру. У нас же туди йде 50 відсотків. Фермери також вимагають у межах одного району надавати одній кампанії не більше 10 відсотків землі. Інакше великі заїжджі кампанії приберуть до рук всю землю, доб’ють її до ручки, не розвиваючи тваринництво.
Влада – напівлегальний бізнес?
Із селом зрозуміло. То може підприємці з міст почуваються впевненіше у бурхливому морі псевдо ринку? Цікаве міркування з цього приводу висловила фізична особа - підприємець, представник Всеукраїнського об’єднання малого і середнього бізнесу «Фортеця» Ірина Березинець:
- Вважаю, що сьогодні в Україні є три види бізнесу: легальний, напівлегальний і тіньовий. Легальний – заплатив гроші, зареєструвався, отримав свідоцтво, сплатив усі податки. Тіньовий – працюю, заробляю, податків не плачу. Напівлегальний – заплатив гроші, отримав посаду і не плачу податків. Відбувається конкуренція між трьома видами бізнесу. Наскільки ж має бути кмітливим, сміливим, добрим, уважним легальний бізнесмен, щоб вийти переможцем у конкурентній боротьбі з тіньовим і напівлегальним!
І це при тому, що підприємці сьогодні є рушійною і розвиваючою силою. Тіньовий і напівлегальний бізнеси – це ті, які не розвивають, а руйнують. До напівлегального бізнесу, на мою думку, можна віднести органи влади, правоохоронні,судові органи. Що виходить? Вони не думають, що своїми діями руйнують тих, хто їх годує. Приходять на підприємство, яке дійсно працює, сплачує податки. Знайшли порушення, раз – і немає підприємства.
Хочу сказати за ті ж касові апарати. Вимагають їх встановити в селах, де немає Інтернету. У виразі «правоохоронні органи» основним є право. Реально ж їх посвідчення, повноваження дають їм право на отримання власного фінансового інтересу. Щодо органів соціального страхування, то, на мою думку, основним там є страх, а не вирішення соціального забезпечення.
Ті ж центри зайнятості ведуть облік: прийшло стільки-то, пішло стільки, працевлаштували стільки! Але кого працевлаштовуєте? Не можемо перевчити найманого працівника. Зате знаємо, як перевіряти роботодавця. Пенсійний фонд теж потрібен. Але коли починається передплатна кампанія, то вимагають передплатити відомчу пресу. А з бухгалтера вимагають ще й марки, конверти і папки. То може краще запровадити податок на папки і марки?
Силовики – ваші конкуренти.
Юрист, який займається захистом прав підприємців, сказав ще відвертіше:
- Правоохоронці та інші силовики – це ваші конкуренти, це бізнесмени. На відміну від вас, вони не мають ніякої відповідальності за свої рішення і дії. Деякі роботодавці включили до своєї резолюції вимогу про зменшення перевірок. Це смішно і наївно. Бо надходження від перевірок, суми штрафів занесені до бюджету. А ще такі дані встановлюються для чиновників, щоб ті імітували бурхливу діяльність. Тому , пропоную у статтю 166 Кодексу України про адміністративне судочинство, де сказано, що суду дається право, якщо він встановив незаконність дій, рішень, бездіяльність суб’єкта владних повноважень, винести окреме визначення. Тобто, суд встановив порушення, але може винести окреме визначення, а може й не винести. Питання: скільки коштує не винести?
Тож у згаданій статті Закону треба замінити слово «може» на слово «зобов’язаний». Таким чином зменшується кількість перевірок – вони стають невигідними для «бізнесменів».
Щодо касових апаратів, то закон про них вперто проштовхується урядом, щоб запровадити їх для всіх суб’єктів господарювання. Щодо діяльності контролюючих органів, то в 2007 році їх було лише 8, нині ж аж 21. Федерація роботодавців України розробила національний реєстр контролюючих органів. Будь-який підприємець може зайти на електронну адресу федерації та отримати інформацію про повноваження та тривалість перевірок.
Можна чесно торгувати!
Але чи можливо в таких ось умовах займатися чесним бізнесом в Україні взагалі? На це запитання відповів, зокрема, підприємець з Мени Василь Закалюжний:
- Я вже багато років торгую на Троїцькому базарі в райцентрі. Асортимент товарів досить широкий: від бензопил, запчастин до велосипедів, мотоциклів до різних металевих дрібниць. Одні речі продаються швидше, але є й такі, що під реалізацією і більше року. Тобто, гроші вкладені, але в обіг не потрапляють. Але за останні три роки продажі скоротилися в чотири рази. Причина банальна: у покупців бракує грошей. Бізнес веду чесно. Як з покупцями, так і з оптовими постачальниками. Хоч дехто з моїх колег і намагається обвести оптовиків навколо пальця, діючи за принципом: «Не обдуриш –не проживеш». Я ж вважаю, що в будь-якій справі на першому місці має бути порядність і чесність. Всіх грошей не заробиш.
Високий урожай невигідний.
Сільгоспвиробник з Дягови Петро Шестак обробляє кілька гектарів землі:
- Вирощую зернові і картоплю. Якщо з першими особливих проблем немає, то з крохмалистою їх щороку не меншає. Торік довелося і по гривні, і по 80 копійок за кілограм збувати. Перекупники приїздили, дивились, зневажливо збиваючи ціну: «Брудна, не можемо брати за ціну, яку ви хочете». А нинішньої весни вже іншої заспівали. Платили і по дві гривні, а то й більше, за кілограм. Мабуть самі себе перехитрили. Одне тільки скажу: чим вищий урожай, тим невигідно для фермера. Це мабуть тільки в нашій державі така картина. Ми надіємося тільки на нові опозиційні сили, які через якийсь час прийдуть до влади і держава нарешті стане правовою і демократичною.
Валерій МАГУЛА.
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
