Червоні упирі на Чернігівщині: Грааль - 5

Почавши серію наших публікацій про таємниці чернігівського космосу, про Грааль, ми з Волхвом, як він сам себе називає, очікували на протидію тих, хто намагається приховати таємниці. Звичайно, намагання є, починаючи від лекцій про шкоду цих публікацій «історичній науці» і закінчуючи атаками на ментальному плані. Але чимало чернігівців підтримують нас і в особистих розмовах, і в листах.
Три складові Граалю
Спробуємо розповісти (хоча б частково) про ті сили, які прагнуть приховати таємниці, тримати людей у кабалі, — сили Чорного Грааля. Як розповідають легенди тамплієрів, Чорний Грааль з’явився так: Володар Темряви зібрав у чашу полум’я та власну кров, яка витекла з його рани, отриманої від удару архангела Михаїла, щоб створити свій Грааль. Проте полум’я спалило кров, залишився тільки попіл. Розлютився тоді Темний владика і викинув геть попіл, який полинув на землю і потрапив у душі людей. Так з’явилися слуги Чорного Грааля, так буде, допоки не зійдуть на землю духи Сили і не розсічуть кожного мечем містичним і не звільнять від часточок попелу.
Грааль, як і будь-яка містична річ, складається з трьох частин: щит, меч та спис, символом якого є тризуб — герб України-Руси, батьківщини арійських народів, котрі живуть за принципом рою («а-рій» — «як рій»). Тож і не дивно, що досі на Чернігівщині, у сакральному центрі Європи, шанують бджіл та все, що з ними пов’язане. Пасічники здавна вважаються Божими людьми. Наприклад, свічки робляться з воску; чимало ікон оповістилося саме пасічникам. У давні часи наші предки шанували жіноцтво, родючість. Залишки цих культів можна побачити у трипільських статуетках жінок — богинь плодючості, Берегині. Подібним він був до культу богині стародавнього Єгипту Маат, яка персоніфікувала істину, вселенську гармонію і символом якої була бджола.

Комуністичні упирі

Дві частини Граалю зберігаються у нас, третя частина — ні. Через що й відбувається у світі такий безлад. Проте скоро повинні об’єднатися частини у триєдності. Заважають цьому слуги Чорного Граалю. Де ж їхній центр? На півночі від нашої країни, відповідають мудреці. У степах держави, яку недарма Рейган назвав «Імперією зла» (він був посвячений у таємні знання), стоїть Чорна Башта, а посеред її столиці височіє мавзолей — копія вавилонського зіккурату, де й зберігається частина Чорного Граалю.
Мавзолей Лєніна — окультна будова для висмоктування енергії, що знаходиться у центрі Москви. Мавзолей має східчасту архітектуру і орієнтований по сторонах світу, є потужним резонатором різних видів енергій. Мумія Володимира Ілліча лежить п’ятами на схід до Червоної площі і до прочан, що заходять. Оскільки енергообмін у живих людей відбувається через п’ятки — тобто негативна енергетика «скидається» і відбувається підзарядка, то мумія своїми п’ятами збирає життєву енергію, згенеровану живими людьми, які безперервним потоком рухаються навколо цього трупа і вирушають на галактичний схід, тобто у темні світи. Потік громадян формувався на півночі, проходив уздовж кремлівської стіни, повертав на захід, входив у «святилище», повертав наліво і вниз — у царство смерті. Опустившись до найнижчої точки, громадяни проходили півколом повз спрямовані на них п’ятки мумії і, пригнічені жахливою протиприродністю і похмурою величчю видовища, з полегшенням вибиралися на свіже повітря, де їх чекала необхідність віддати залишок енергії меншим енергоупирям, які стрункими рядами вишикувалися позаду головного Кощія (це, так би мовити, другий ешелон, а в кремлівській стіні ще є третій). Характерно, що мумія лежить, стиснувши праву кисть у кулак, а ліва з прямими пальцями спрямована на паломників. У чоловіка права рука — дає, ліва — бере (мова йде про енергоканали). Тобто ліва рука мумії бере енергію, а права — стиснута в кулак, щоб замкнути енергопотоки і не випускати нічого назовні. Все це сплановано й організовано дуже грамотними окультистами.

Більшовики, будучи істинним породженням Темного Граалю, намагалися знищити будь-які прояви духовності, віри. Чимало храмів було знищено на Чернігівщині.
«В архівних документах, — свідчить чернігівський історик Віктор Молочко, — збереглося багато заяв про добровільне зречення священнослужителями сану. Колишній викладач семінарії м. Чернігова, кандидат богослов’я, протоієрей Герасим Смоличев у листі до редакції писав, що, відслуживши 45 років, дійшов висновку, що його «діяльність була спрямована на шкоду народу, і переконався, що місце церкви повинна посісти радянська школа...» Зрікаючися сану, він закликав «усіх розсудливих і чесних служителів культу» наслідувати його приклад. Аналогічні заяви адресували газеті священик Григір Петрович Петровський із с. Березна, який зазначав, що «релігія є дійсно оманою для трудящих» і що «за релігією маскуються сотні тисяч контрреволюцій»; дяк Яків Касянович Косяченко із с. Смяч, священики В. Позняк, А. Ярчуков та ін.
Під тиском влади у створеній нею відповідній антирелігійній атмосфері чимало священиків змушені були відступати від своїх переконань і служінь.
Цілеспрямовано й жорстоко проводилось знешкодження будь-якого впливу на селян віри в Бога і поваги до її служителів. У 1930 р. за «поширення релігійного дурману» мав неприємності священик із с. Козацьке Федір Федорович Козмінський. Онисима Платоновича Швайку із с. Красляни Прилуцького району позбавили виборчих прав за читання Біблії.
Кримінальні справи тих років рясніли звинуваченнями на зразок: «...Як завзята церковниця, голова церковної громади викликала нездорове ставлення до заходів радянської влади серед відсталих колгоспниць», «антирадянська агітація на релігійному ґрунті...», «баптист казав, що за Польщі жилося краще...».
Проте посвячені знають: хто ставав щасливим власником Граалю, той непереможний. Власник Граалю міг один вийти проти тисячі озброєних до зубів ворогів і перемогти. Увійти у вогонь і не згоріти. Бути кинутим у рів із дикими звірями-людоїдами і залишитися неушкодженим. Зійти на дно морське і не потонути. За мить палюча пустеля може перетворитися у квітучий сад, якщо цього прагне Грааль. Від давніх часів відомо: з ким Бог, з тим Грааль.
Олександр ЯСЕНЧУК