Чекаємо Кодолу на вулиці Конституції!
Шановний пане міський голова Ніжина Олександр Кодола!
Від себе особисто та від мешканців нашої вулиці хочу привітати Вас з таким значимим для кожного українця святом, днем Конституції. Оскільки Ви людина не місцева, то хочемо розповісти Вам, що у нашому славетному місті є вулиця Конституції. Якщо пройти вздовж непарних номерів, то є навіть невеликий скверик зі ставком та плакучими вербами.
Але… Свято державне, святкується кожного року, проходять заходи до дня Конституції і у нашому рідному Ніжині, але верби плачуть, на моїй пам’яті вже понад 40 років, над такою тяжкою долею вулиці з такою промовистою назвою. А все тому, що наша вулиця ніколи не бачила ні асфальту, ні будь-якого іншого дорожнього покриття, окрім грязюки, яка з вулицею і її жителями все життя у будь яку пору року. Пам’ятаю з дитинства, у школі весь час окремий пакунок з ризовими чоботами у руках, окрім ранцю, бо по дорозі до школи потрібно було перевзутися, і так майже весь навчальний рік. У студентські роки все без змін, якщо взуття не на підборах, можна було вдягти на ноги пакети, які потім скинути і заховати, бо ще ж додому вертатися. Так було у наших батьків, так було у нас, так виросли наші діти, перевзуваючись на автобусній зупинці.
Звісно, що мешканці намагалися щось змінити, але все марно. Влада весь час ігнорувала жителів вулиці Конституції. Тому кожен чим міг засипав ті кляті калюжі, рівень дороги підняли вже так, що вся вода почала до дворів стікати. При попередньому мерові таки вдалося поверхнево прогейдерувати вулицю, але цього вистачило на рік. Все повернулося: автомобілі і далі маневрують між ямами, діти ламають руки, падаючи з велосипедів і носять знову пакети зі змінним взуттям.
Найтяжче людям похилого віку. Щоб дійти до магазину 100 метрів, це як чемпіонський забіг. Сил вже й на поїсти куповане не вистачає. Ось так живе вулиця, назва якої співзвучна з одним з головних державних свят країни.
Тож хочемо Вам запропонувати дещо змінити звичний маршрут святкового велопробігу і проїхатися вулицею Конституції, забутою, як то кажуть, Богом і людьми (владою). Може хоч Ви почуєте, як стогне, плаче і прохає порятунку для себе і своїх мешканців, не центральна, але від цього не менш потрібна вулиця. Віримо. Сподіваємось. Чекаємо.
Інна ПОДОЛІЧ
Від себе особисто та від мешканців нашої вулиці хочу привітати Вас з таким значимим для кожного українця святом, днем Конституції. Оскільки Ви людина не місцева, то хочемо розповісти Вам, що у нашому славетному місті є вулиця Конституції. Якщо пройти вздовж непарних номерів, то є навіть невеликий скверик зі ставком та плакучими вербами.
Але… Свято державне, святкується кожного року, проходять заходи до дня Конституції і у нашому рідному Ніжині, але верби плачуть, на моїй пам’яті вже понад 40 років, над такою тяжкою долею вулиці з такою промовистою назвою. А все тому, що наша вулиця ніколи не бачила ні асфальту, ні будь-якого іншого дорожнього покриття, окрім грязюки, яка з вулицею і її жителями все життя у будь яку пору року. Пам’ятаю з дитинства, у школі весь час окремий пакунок з ризовими чоботами у руках, окрім ранцю, бо по дорозі до школи потрібно було перевзутися, і так майже весь навчальний рік. У студентські роки все без змін, якщо взуття не на підборах, можна було вдягти на ноги пакети, які потім скинути і заховати, бо ще ж додому вертатися. Так було у наших батьків, так було у нас, так виросли наші діти, перевзуваючись на автобусній зупинці.
Звісно, що мешканці намагалися щось змінити, але все марно. Влада весь час ігнорувала жителів вулиці Конституції. Тому кожен чим міг засипав ті кляті калюжі, рівень дороги підняли вже так, що вся вода почала до дворів стікати. При попередньому мерові таки вдалося поверхнево прогейдерувати вулицю, але цього вистачило на рік. Все повернулося: автомобілі і далі маневрують між ямами, діти ламають руки, падаючи з велосипедів і носять знову пакети зі змінним взуттям.
Найтяжче людям похилого віку. Щоб дійти до магазину 100 метрів, це як чемпіонський забіг. Сил вже й на поїсти куповане не вистачає. Ось так живе вулиця, назва якої співзвучна з одним з головних державних свят країни.
Тож хочемо Вам запропонувати дещо змінити звичний маршрут святкового велопробігу і проїхатися вулицею Конституції, забутою, як то кажуть, Богом і людьми (владою). Може хоч Ви почуєте, як стогне, плаче і прохає порятунку для себе і своїх мешканців, не центральна, але від цього не менш потрібна вулиця. Віримо. Сподіваємось. Чекаємо.
Інна ПОДОЛІЧ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
