Чай - як життя

Гостював у мене поважний чоловік із закордоння.

«Що пити будемо?» – питаю.
«Чай».

«Який чай?»
«Простий чай».

«Простий чай не будемо пити. Я вас пригощу своїм чаєм».

І приніс. Варто було бачити, як той дивився на горнятко, точніше – на те, що в ньому. Пив дрібними ковтками, забувши про тему бесіди. Прислухався до свого піднебіння.

«Тепер я розумію, чому у ваших книжках стільки всякої всячини».
І я його розумів, доливаючи в чашку.

«За кілька днів він мені написав: «Як називається ваш чай? І чи не могли б поділитися рецептом?»
Радо ділюся.

Вода джерельна лісова. Температура окропу 98 градусів. Посуд прозорий із подвійного скла, не менше 300 грамів. Ніколи не миється зсередини, шляхетна чайна патина зберігається на стінках. Все це має значення.
Чай береться дорогий зелений великолистовий із додаванням (30%) білого. Кілька плястерок імбиру (або сухий порошок), третина чайної ложки куркуми, розеточка гвоздики, зірочка бадьяну, горошина духмяного перцю, цівочка цинамону, кружальце сухого лимона, листок м’яти, сім крапель рому або коньяку. Боже збав давати цукор. Можна, п’ючи, засолоджуватися чорним шоколадом, айвовими цукатами або темним медом.

Ледь не забув: чай називається «Життя вдалося».

"Письмо щоденне".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ