Будапештський меморандум: використати його, а не відкидати!
27 років тому у Будапешті главами чотирьох держав було підписано Меморандум – документ, який зобов’язував ядерні країни не здійснювати агресію проти України та не посягати на її територіальну цілісність.
В українському політикумі цей надзвичайної ваги міжнародно-правовий документ у царині безпеки назвали лише «папірцем». Адже після початку російської збройної агресії проти України Меморандум виявив свою цілковиту недієвість.
Як автор книги «Історія ядерного роззброєння України» хочу нагадати, що Україна лише один раз спробувала використати цей документ після початку російської збройної агресії. У своїй Постанові від 28 лютого 2014 року Верховна Рада України звернулася до країн-гарантерів щодо виконання Будапештського меморандуму. Згідно з цим документом та відповідно до пункту 6 Будапештського меморандуму відбулися дві зустрічі – одна у Парижі (березень 2014 року), друга у Женеві (квітень 2017 року) – за участі міністрів закордонних справ країн-підписантів та високого представника ЄС.
Проте вже у червні Будапештський формат переговорів за ініціативи новообраного президента Петра Порошенка, канцлера ФРН Ангели Меркель та президента Франції Франсуа Оланда було замінено так званим Нормандським форматом переговорів та Мінським процесом. І, таким чином, юридичний статус Росії з країни-агресора було змінено на статус країни-партнера. І, відповідно, війну Росії проти України названо «внутрішнім громадянським конфліктом».
Отже, чинній владі, яка нарешті заявила, що Нормандський та Мінський процеси тупикові, не варто шукати жодних нових майданчиків та варіантів, а конче потрібно повернутись до основ міжнародного права та положень безпекового документу, яким є Будапештський меморандум. У цьому документі і слід шукати – разом зі США та демократичною Європою – спільні рецепти щодо зупинки російської збройної агресії і, таким чином, припинити процес умиротворення російського неоімперіалізму.
Юрій КОСТЕНКО
В українському політикумі цей надзвичайної ваги міжнародно-правовий документ у царині безпеки назвали лише «папірцем». Адже після початку російської збройної агресії проти України Меморандум виявив свою цілковиту недієвість.
Як автор книги «Історія ядерного роззброєння України» хочу нагадати, що Україна лише один раз спробувала використати цей документ після початку російської збройної агресії. У своїй Постанові від 28 лютого 2014 року Верховна Рада України звернулася до країн-гарантерів щодо виконання Будапештського меморандуму. Згідно з цим документом та відповідно до пункту 6 Будапештського меморандуму відбулися дві зустрічі – одна у Парижі (березень 2014 року), друга у Женеві (квітень 2017 року) – за участі міністрів закордонних справ країн-підписантів та високого представника ЄС.
Проте вже у червні Будапештський формат переговорів за ініціативи новообраного президента Петра Порошенка, канцлера ФРН Ангели Меркель та президента Франції Франсуа Оланда було замінено так званим Нормандським форматом переговорів та Мінським процесом. І, таким чином, юридичний статус Росії з країни-агресора було змінено на статус країни-партнера. І, відповідно, війну Росії проти України названо «внутрішнім громадянським конфліктом».
Отже, чинній владі, яка нарешті заявила, що Нормандський та Мінський процеси тупикові, не варто шукати жодних нових майданчиків та варіантів, а конче потрібно повернутись до основ міжнародного права та положень безпекового документу, яким є Будапештський меморандум. У цьому документі і слід шукати – разом зі США та демократичною Європою – спільні рецепти щодо зупинки російської збройної агресії і, таким чином, припинити процес умиротворення російського неоімперіалізму.
Юрій КОСТЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |