Божа пошта

Прибули нові душі на небо. Чекають смиренно в черзі до Петрової канцелярії. Збоку два янголи порядкують. Бачать, один із них гасає туди-сюди, а другий сидить собі на хмарі, як на перині, розкошує. Питають моторного:
“Чому невпинно літаєш, присів би біля приятеля і спочив?!”

“Не смію. Ми — Божі поштарі, зв'язкові між землею і Небом”.

“Виходить, ти справний поштар, а побратим твій геть лінивий”.

“Та ні, просто я відповідаю за пошту, в якій Бога просять, а він — за пошту, в якій дякують...”

"Письмо щоденне".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ