реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Борис Кушнірук: Україні потрібна дійсно правоцентристська (консервативна) партія

"Попри усвідомлення ситуація, що склалася в самій УНП, та розуміючи відношення суспільства до неї, дозволю собі висловити переконання, що в цієї політичної сили за певних умов може бути майбутнє.

Передумовою для цього є те, що поступово, але невпинно, формується класична партійна структуризація українського суспільства.

В лівій частині політичного спектру закріпила своє лідерство КПУ.
З лівоцентристського спектру фактично була вичавлена в маргінес Соцпартія. Її місце зайняла ВО "Батьківщина".

Партію регіонів можна вважати ліберальною партією. Але вона була створена представниками олігархічного, переважно сировинного, капіталу і захищає його інтереси. Тому їх лібералізм є спотвореним, він передбачає свободу та ліберальну економічну політику, в першу чергу, для великого капіталу. В його інтересах формується регуляторна, податкова, бюджетна, митна політика. Він надає свободу для формування монополій та призводить до відповідного знищення середнього та малого бізнесу.

Партія "Фронт змін" - це бізнес проект під одного, доволі авторитарного, лідера, який тяжіє до лібералізму, правда, схожому на той, що реалізовує Партія регіонів. При цьому, як показує практика, в разі потреби ця політична сила готова проголошувати лівоцентристські та лівопопулістські гасла.

ВО "Свобода" – класичний приклад партії націонал-соціалістичного типу. В такій партії радикально права ідеологія в гуманітарній сфері, визначені ролі держави та прав громадян в розвитку країни, поєднується з лівими та подекуди, навіть, крайньолівими поглядами щодо механізмів реалізації соціально-економічної політики.

На лідерство в правоцентристському спектрі українського політикуму формально претендує партія "УДАР", яка проголосила себе правоцентристською політичною силою. Але, по-перше, це сталося лише завдяки декільком особам, які в силу обставин опинилися біля лідера партії "УДАР" Віталія Кличка. Саме вони змогли переконати його намагатися зайняти правоцентристську нішу. По-друге, поки що партія "УДАР" – це лише політичний проект під Віталія Кличка. Паразитуючи на рейтингу лідера, в цій партії опинилися люди надзвичайно різних політичних поглядів, а подекуди, і взагалі без них. Показовим є те, що, наприклад, членом цієї політичної сили цілком ймовірно міг стати Євген Філіндаш, який не приховує свої соціалістичні погляди та крайнє негативне ставлення до європейського напрямку розвитку України. Пан Філіндаш поки що, принаймні, в силу публічної активності громадськості не став членом формально правоцентристської партії "УДАР" та народним депутатом від цієї політичної сили. А от Віктор Пінзеник, який протягом багатьох років сповідує ліберальну ідеологію, вже є членом цієї партії та обраний народним депутатом за її виборчим списком. Певною мірою, на противагу йому, членом партії "УДАР" та народним депутатом-"ударівцем" став лівоцентрист Павло Розенко. Хоча слід визнати, що він завжди намагався ухилятися від публічного обговорення питань, що не пов'язані з соціальною політикою. Тому про справжні його погляди, можливо, не знають, навіть, керівники партії "УДАР".

І таких прикладів ідеологічного вінегрету та ідеологічної невизначеності в партії "УДАР" доволі багато. Крім того самому лідеру "УДАРУ" бракує розуміння важливості ідеологічних питань для розбудови незалежної держави. На такі думки наштовхує розмитість позиції Віталія Кличка у питаннях мови, зовнішньополітичної орієнтації, історичного минулого, що чітко прослідковується, як у програмі партії, так і у публічних виступах. Натомість, для правоцентристських партій характерна чіткість у всіх ідеологічних питаннях.

Виходячи з цього, вважати, що "УДАР" буде не просто проголошувати про свій правоцентризм, а усвідомлюватиме, в чому він полягає та який інструментарій для цього потрібний, принаймні, поки що підстав небагато.

Окремо слід зупинитися на партії "Наша Україна", яка в свій час теж могла претендувати на те, щоби стати потужною правоцентристською партією. Але, на жаль, ці сподівання були приречені, бо з самого початку її будували, як проект під одного лідера – Віктора Ющенка. Фундаментальний недолік такої партії в тому, що вона існує поки політично живий її лідер. Політичне вмирання лідера партії призводить до деградації та, через певний час, припинення її існування. Ідеологічні партії так формуватися та розвиватися не можуть. Якщо цілком серйозно наголошується, що партійці не можуть усунути лідера партії від керівництва, бо він, мовляв, її створив, тоді така партія в принципі не має майбутнього. Що, на жаль, ми і спостерігаємо.

До речі, в цьому плані партія "УДАР", "Фронт змін" та ВО "Батьківщина", якщо залишатимуться лідерськими проектами, цілком ймовірно з часом повторять долю партії "Наша Україна".

Отже, за таких умов, правоцентристський спектр українського політикуму залишається фактично оголеним. А тому можна вважати, що суспільний запит в ідеологічній правоцентристській партії (консервативній, за європейською методологією) існує. Чи зможе УНП здійснити оновлення та стати справді загальнонаціональною правоцентристською партією питання поки що відкрите. Можливості для цього є, бо, попри всі проблеми, в УНП залишається значна частина партійців, які усвідомлено сповідують правоцентристські погляди, хочуть оновлення партії та вірять, що можуть реалізувати свої амбіції саме в ній.
Виходячи з цього, окреслю основні кроки подальшого розвитку УНП, які, на мою думку, необхідно здійснити для того, щоби зробити її привабливою для виборців.

По-перше. Має відбутися суттєве оновлення керівництва партії, включаючи її Голову.

По-друге. Необхідно провести звітно-виборчий з'їзд партії в два етапи. На першому – обрати нового Голову партії та його заступників. Крім того має бути створена робоча група, яка протягом короткого терміну (не більше двох-трьох тижнів) підготує проект змін до Статуту, що передбачатимуть:
Крім того УНП повинна домагатися на всіх рівнях, в тому числі здійснюючи публічний тиск, як на владу,так і на опозиційні парламентські партії, обов'язковості відкритості та публічності інформації про:
• права власності на нерухомість;

• всіх одержувачів соціальних пільг і спеціальних пенсій;

• доходи та витрати державних службовців; правоохоронців, судів та членів їхніх родин;

• витрати бюджетів усіх рівнів з глибоким рівнем їх деталізації;

• документи, які розглядаються органами влади.
По-третє. Одним з основних стратегічних рішень, яке потрібно прийняти, має стосуватися необхідності публічно закріпити статус партії, як правоцентристської політичної сили, що починає вести активну боротьбу за електоральну підтримку виборців Сходу та Півдня України. Тільки в цьому випадку УНП може стати загальноукраїнською партією та мати майбутнє.


По-четверте. Має бути відновлено керування та координація діяльністю депутатів місцевих органів влади, які є членами УНП. Їх чисельність за підсумками попередніх виборів до місцевих органів самоврядування оцінювалась десь в межах 2,5 тисячі осіб. Якщо вони вважають необхідним для себе залишатися членами УНП, вони зобов'язані докладати всіх зусиль, щоби забезпечити виконання рішень, пов'язаних з реалізацією тих задач на регіональному рівні, які визначаються керівними органами партії.

По-п'яте. Питання сприяння розвитку української мови та культури української нації потрібно розглядати, як інструмент захисту національних економічних інтересів, і в першу чергу середнього класу. Національна мова та культура визначали національну окремішність народу, вони були, є і будуть в майбутньому механізмами соціально-економічного розвитку країн.

Потрібно зосередити увагу партійців на необхідності роз'яснювати виборцям, що в умовах глобалізації економіки, збереження національної мови та культури захищає в першу чергу представників малого та середнього бізнесу від захоплення внутрішнього ринку представниками великого іноземного капіталу. Цей капітал зацікавлений в зникненні культурних традицій та звичаїв населення окремих держав. Чим менше національно-культурних відмінностей між ними, тим легше просувати на внутрішні ринки цих країн свою продукцію, яка виробляється на великих підприємствах, в країнах з меншими витратами на робочу силу, охорону праці та навколишнього середовища. В русифікації України зацікавлений, як російський капітал, так і західноєвропейських, американський та південно-азійський. В цьому випадку вони мають можливість розглядати ринки Росії та Україні як єдиний ринок, з однаковим механізмом просування своє продукції. До речі, з тих же самих міркувань, навала англомовних термінів, для яких не впроваджують україномовні еквіваленти, також призводить до ослаблення економічної незалежності України.

Варто зазначити, що однією з головних причин доволі жорсткої мовної політики Франції є саме економічна складова. Ще наприкінці 80-х там побачили загрозу масового поширення насамперед, культурного продукту (фільми, естрада, розваги) і вжили відповідні заходи. Варто розуміти, що іноземний культурний продукт це не просто фільм, це також пропаганда культури та традицій споживання, купа супутніх товарів, від брендових кулькових ручок та продуктів харчування, до автомобілів та побутової техніки. Зупинити цю економічну експансію може лише збереження власної національно-культурної ідентичності.

Скорочено. Повністю читайте на сайті "Українська правда", в розділі блогів



Борис Кушнірук.
Економіст. Член Центрального проводу Української народної партії








Коментарі (1)
avatar
0 Spam
1
Пане Соломахо!
Змініть брехливу назву своєї партії "народна". Не лише народ, а й "лохорат" розібрався хто ви є і дав вам нищівну та презирливу оцінку на виборах. Прокосультуйтесь з політологами і вони вам розкажуть, що інтереси народу захищають партії лівого крила, а праві та центристи дають права та свободу шустрякам та шахраям оббирати народ, як це сталося з прихватизацією за безцінь загальнонародної власності. І після цього ви ще щось там говорите про право власності на нерухомість. Чи ви маєте на увазі права спритників та шахраїв?
avatar