Біль має імена
Ми знаємо про зруйнований стадіон.
Ми знаємо про зруйновану бібліотеку для юнацтва і історичну будівлю.
Про втрати на стадіоні за законами воєнного часу тоді не сповіщали. Минув рік. Вже можна дещо розповісти. Я лише у загальних рисах хочу переповісти вам про три десятки тероборонівців, які чекали на цій локації можливу висадку російського десанту.
Не з власної ініціативи і не з власних припущень, а за наказом командування.
5 березня вони зайшли на об’єкт. І одразу ж прилетіла так звана «Точка У». Пошкодила трибуни, але обійшлося без втрат.
Перші втрати ця невеличка група понесла 8 березня 2022 року під час артобстрілу. Тоді на посту біля Літнього театру загинули
◾️Андрій Губський та
◾️ Віктор Антоненко.
10 березня о 23.30 під час авіанальоту було скинуто три бомби ФАБ-500 (ФАБ-500 — це розроблена в СРСР 500-кілограмова авіаційна бомба загального призначення з фугасною боєголовкою, яку в основному використовують ВПС Росії, колишніх радянських республік та країн-замовників). Тоді були поранені на стадіоні батько і син Єременки. Через два дні син
◾️Павло Єременко
помер від отриманих поранень у лікарні…
О четвертій ранку 11 березня російський літак скинув на стадіон 8 бомб ФАБ-500: одна не розірвалася.
Тоді загинули
◾️Олег Леонтьєв,
◾️Ігор Косівцев,
◾️Павло Железняк,
◾️Олександр Колосок,
◾️Валерій Акуленко…
Решту захисників рятувальники діставали з-під завалів кілька годин.
Історія Юрія вражаюча. Він пройшов Афганістан. Син боронив Україну з початків ( на Донеччині ми з ним і познайомилися у 2016 році). Юрій, як і ті, хто був з ним на стадіоні, отримав зброю «на Верені». Мабуть, тільки чернігівці знають, де і як це відбувалося: приходили добровольці за адресою на вулицю Верені.
Так от, Юрія рятувальники дістали десь об 11 годині. Йому привалило бетонною конструкцією ноги. І болгаркою, і перфоратором, і щипцями працювали… А коли не могли долізти під завали, передавали інструменти Юрію і він сам намагався себе визволити. Нарешті один з рятувальників зміг розрізати шнурки на взутті, і Юрія витягли на мотузках босого… «Швидка» привезла його до другої лікарні. Після того, як багато годин кров не могла циркулювати від затиснутих ніг, стали відмовляти нирки, потрібен був діаліз.
18 березня Юрія евакуювали разом з дружиною до Черкас. Їхав він у медичних бахілах на зранених ногах, бо взуття не можна було одягнути. Чому не називаю його прізвище? Бо і зараз він продовжує служити у 119 ТРО.
Останні два тіла дістали з-під завалів трибуни через 40 днів.
11 березня об 11.00 побратими збираються на стадіоні, аби вшанувати загиблих.
Я не малюю вам повну картину, не надаю вичерпну інформацію. мені доводиться по кілька разів перепитувати і перепровіряти назви тих же бомб.
Просто кожен біль має імена.
І ми маємо їх знати.
Тетяна МИРГОРОДСЬКА
Ми знаємо про зруйновану бібліотеку для юнацтва і історичну будівлю.
Про втрати на стадіоні за законами воєнного часу тоді не сповіщали. Минув рік. Вже можна дещо розповісти. Я лише у загальних рисах хочу переповісти вам про три десятки тероборонівців, які чекали на цій локації можливу висадку російського десанту.
Не з власної ініціативи і не з власних припущень, а за наказом командування.
5 березня вони зайшли на об’єкт. І одразу ж прилетіла так звана «Точка У». Пошкодила трибуни, але обійшлося без втрат.
Перші втрати ця невеличка група понесла 8 березня 2022 року під час артобстрілу. Тоді на посту біля Літнього театру загинули
◾️Андрій Губський та
◾️ Віктор Антоненко.
10 березня о 23.30 під час авіанальоту було скинуто три бомби ФАБ-500 (ФАБ-500 — це розроблена в СРСР 500-кілограмова авіаційна бомба загального призначення з фугасною боєголовкою, яку в основному використовують ВПС Росії, колишніх радянських республік та країн-замовників). Тоді були поранені на стадіоні батько і син Єременки. Через два дні син
◾️Павло Єременко
помер від отриманих поранень у лікарні…
О четвертій ранку 11 березня російський літак скинув на стадіон 8 бомб ФАБ-500: одна не розірвалася.
Тоді загинули
◾️Олег Леонтьєв,
◾️Ігор Косівцев,
◾️Павло Железняк,
◾️Олександр Колосок,
◾️Валерій Акуленко…
Решту захисників рятувальники діставали з-під завалів кілька годин.
Історія Юрія вражаюча. Він пройшов Афганістан. Син боронив Україну з початків ( на Донеччині ми з ним і познайомилися у 2016 році). Юрій, як і ті, хто був з ним на стадіоні, отримав зброю «на Верені». Мабуть, тільки чернігівці знають, де і як це відбувалося: приходили добровольці за адресою на вулицю Верені.
Так от, Юрія рятувальники дістали десь об 11 годині. Йому привалило бетонною конструкцією ноги. І болгаркою, і перфоратором, і щипцями працювали… А коли не могли долізти під завали, передавали інструменти Юрію і він сам намагався себе визволити. Нарешті один з рятувальників зміг розрізати шнурки на взутті, і Юрія витягли на мотузках босого… «Швидка» привезла його до другої лікарні. Після того, як багато годин кров не могла циркулювати від затиснутих ніг, стали відмовляти нирки, потрібен був діаліз.
18 березня Юрія евакуювали разом з дружиною до Черкас. Їхав він у медичних бахілах на зранених ногах, бо взуття не можна було одягнути. Чому не називаю його прізвище? Бо і зараз він продовжує служити у 119 ТРО.
Останні два тіла дістали з-під завалів трибуни через 40 днів.
11 березня об 11.00 побратими збираються на стадіоні, аби вшанувати загиблих.
Я не малюю вам повну картину, не надаю вичерпну інформацію. мені доводиться по кілька разів перепитувати і перепровіряти назви тих же бомб.
Просто кожен біль має імена.
І ми маємо їх знати.
Тетяна МИРГОРОДСЬКА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |