Безцінна українська спадшина на Афоні
Цими днями у серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) - першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов'янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам'ятка та святиня XVI ст.
Якраз зараз працюю над дослідженням трьох раніше невідомих примірників Острозької Біблії, які було виявлено в закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції. Експедиція на Афон та дослідження унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation.
На фото якраз тримаю один з таких примірників Острозької Біблії 1581 р. з афонської книгозбірні.
Всього у світі на сьогодні збереглося бл. 350 примірників Острозької Біблії. Завдяки знахідці в монастирській книгозбірні на Афоні до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри.
Судячи по виявлених маргіналіях на інших острозьких виданнях з цієї ж афонської колекції, один з примірників Острозької Біблії міг належати, або й був привезений на Афон на прик. XVI - поч. XVII стт. українським письменником-полемістом прп. Іваном Вишенським, який у цей час перебував на Афоні у печерному затворі і звідси посилав до України свої полемічні послання. На одному з острозьких видань 1595 р. з цієї ж афонської колекції міститься дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до прп. Івана Вишенського, що підтверджує цю версію.
Ще один примірник Острозької Біблії належав учням українського духовно-культурного діяча та подвижника прп. Паісія Величковського (1722—1794), зберігався він в очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії і звідти ними був переданий на Афон.
Інший примірник Острозької Біблії належав наміснику катедри Чернігівської Архієпіскопії ієромонаху Каллісту Меновському (можливо родом з м. Мена) і був переданий в 1754 р. з Полтавського полку Василем Луговим до українського "козацького" скиту "Чорний Вир" на Афоні, про що дізнаємося з маргіналії на цьому екземплярі Острозької Біблії. У цьому "козацькому" скиту на Афоні, заснованому колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку ієросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII ст. ченцями були переважно запорозькі козаки, від чого цей скит ще називали "Духовним Запоріжжям" на Афоні. Його патроном і меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, про що збереглися оригінальні документи цього періоду.
Загалом, під час дослідницької експедиції на Афон мені вдалося нарахувати у колекції цього афонського монастиря 32 кирилічні стародруки, видані в Київській Митрополії у XVI–XVII стт., а також 143 українські стародруки XVIII ст. Переважна більшість цих стародруків належала якраз до бібліотеки українського "козацького" скиту "Чорний Вир", де українські козаки-ченці на чужині в межах тодішньої Османської імперії продовжували свою духовну науку на основі цих унікальних та рідкісних книг рідною мовою. Варто зазначити, що така кількість збережених українських стародруків (бл. 200) - це доволі велика колекція для будь-якої бібліотеки, а оскільки це тільки ті примірники, що збереглися до наших днів, то можемо уявити, що 300 років тому їх було тут значно більше.
Особливо цікаво, що деякі видання були передані на Афон безпосередньо з м. Острог від великого українського мецената князя Василя‑Костянтина Острозького (1526—1608), який дуже шанував чернецтво на Святій Горі Афон. Цьогоріч якраз сповнюється 500 років від дня його народження та 450 років від заснування ним Острозької академії.
Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки - це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині далеко від української землі. Україна має чим пишатися у світі. Ця наша спадщина уславлює Україну далеко за її межами та засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі). Таким чином, як видно, Київська Церква та київське християнство в XVI–XVIІI стт. мали потужний духовно-культурний вплив на інші народи та інші помісні Церкви, зокрема і в такому стародавньому світовому центрі східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. І це є предмет нашої національної гордості.
Експедиція на Афон та дослідження виявлених тут унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці та сприянню німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца ( Leibniz-Institut für Geschichte und Kultur des östlichen Europa - GWZO — GWZO) та Gerda Henkel Foundation, за що їм висловлюю щиру подяку.
Сергій ШУМИЛО
Якраз зараз працюю над дослідженням трьох раніше невідомих примірників Острозької Біблії, які було виявлено в закритих монастирських книгосховищах на Святій Горі Афон у Греції. Експедиція на Афон та дослідження унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation.
На фото якраз тримаю один з таких примірників Острозької Біблії 1581 р. з афонської книгозбірні.
Всього у світі на сьогодні збереглося бл. 350 примірників Острозької Біблії. Завдяки знахідці в монастирській книгозбірні на Афоні до цього переліку додалися ще три раніше невідомі екземпляри.
Судячи по виявлених маргіналіях на інших острозьких виданнях з цієї ж афонської колекції, один з примірників Острозької Біблії міг належати, або й був привезений на Афон на прик. XVI - поч. XVII стт. українським письменником-полемістом прп. Іваном Вишенським, який у цей час перебував на Афоні у печерному затворі і звідси посилав до України свої полемічні послання. На одному з острозьких видань 1595 р. з цієї ж афонської колекції міститься дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до прп. Івана Вишенського, що підтверджує цю версію.
Ще один примірник Острозької Біблії належав учням українського духовно-культурного діяча та подвижника прп. Паісія Величковського (1722—1794), зберігався він в очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії і звідти ними був переданий на Афон.
Інший примірник Острозької Біблії належав наміснику катедри Чернігівської Архієпіскопії ієромонаху Каллісту Меновському (можливо родом з м. Мена) і був переданий в 1754 р. з Полтавського полку Василем Луговим до українського "козацького" скиту "Чорний Вир" на Афоні, про що дізнаємося з маргіналії на цьому екземплярі Острозької Біблії. У цьому "козацькому" скиту на Афоні, заснованому колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку ієросхимонахом Григорієм (Голубом), у XVIII ст. ченцями були переважно запорозькі козаки, від чого цей скит ще називали "Духовним Запоріжжям" на Афоні. Його патроном і меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, про що збереглися оригінальні документи цього періоду.
Загалом, під час дослідницької експедиції на Афон мені вдалося нарахувати у колекції цього афонського монастиря 32 кирилічні стародруки, видані в Київській Митрополії у XVI–XVII стт., а також 143 українські стародруки XVIII ст. Переважна більшість цих стародруків належала якраз до бібліотеки українського "козацького" скиту "Чорний Вир", де українські козаки-ченці на чужині в межах тодішньої Османської імперії продовжували свою духовну науку на основі цих унікальних та рідкісних книг рідною мовою. Варто зазначити, що така кількість збережених українських стародруків (бл. 200) - це доволі велика колекція для будь-якої бібліотеки, а оскільки це тільки ті примірники, що збереглися до наших днів, то можемо уявити, що 300 років тому їх було тут значно більше.
Особливо цікаво, що деякі видання були передані на Афон безпосередньо з м. Острог від великого українського мецената князя Василя‑Костянтина Острозького (1526—1608), який дуже шанував чернецтво на Святій Горі Афон. Цьогоріч якраз сповнюється 500 років від дня його народження та 450 років від заснування ним Острозької академії.
Всі ці виявлені нами на Афоні стародруки - це унікальна українська літературна та духовно-культурна спадщина, яка збереглася на чужині далеко від української землі. Україна має чим пишатися у світі. Ця наша спадщина уславлює Україну далеко за її межами та засвідчує тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною (зокрема гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі). Таким чином, як видно, Київська Церква та київське християнство в XVI–XVIІI стт. мали потужний духовно-культурний вплив на інші народи та інші помісні Церкви, зокрема і в такому стародавньому світовому центрі східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. І це є предмет нашої національної гордості.
Експедиція на Афон та дослідження виявлених тут унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці та сприянню німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца ( Leibniz-Institut für Geschichte und Kultur des östlichen Europa - GWZO — GWZO) та Gerda Henkel Foundation, за що їм висловлюю щиру подяку.
Сергій ШУМИЛО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |