Березнянська правда

Цей ставок, який чомусь називають озером, є справжнім скарбом березнянців. З надзвичайно прозорою, чистою, немов сльоза, водою. Поруч – чудовий ліс, висаджений колись за активного сприяння нинішнього керівництва селища. Бажання зануритися у прохолодну воду гарячої літньої днини виникає у багатьох мешканців. Тут відчувається якесь особливе повітря. Здається, що воно увібрало в себе запах лугових та лісових трав, спів птахів і перегукується з шепотом лісових дерев, віти яких теж тягнуться до води.
Останніми роками це озеро потроху занепадало, заростало чагарниками. Не те що купатися вже не можна було, а й порибалити — в густих заростях, як відомо, риба майже не розмножується.
Кілька років тому керівники селища вирішили капітально розчистити цю озерну територію, встановити шлюзи-мости. Але, як часто у нас виходить, з благих намірів розпочалися і конфлікти з місцевим населенням.

Лист до редакції

Депутати Березнянської селищної ради Менського району обурилися діями директора товариства «Березнянський» Михайла Ємця. На їхню думку, він самочинно та у змові з представниками районної влади користується кількома гектарами території, нібито займається масовою ловлею риби «для себе і наближених осіб». Іншим односельцям можливості ловити рибу у цій водоймі немає. До листа додаються підписи 384-х осіб. Пізніше я перевірив вибірково деякі підписи. Усі люди, з якими мені довелося спілкуватися, справді ставили свої підписи у зверненні до редакції. Принаймні з 11 осіб не знайшлося жодної людини, яка б сказала про фальсифікацію підпису.

Різні доводи

«Тут створені всі умови для змістовного відпочинку березнянців, — розповідає директор товариства Михайло Маркович Ємець. — Ми створили зону відпочинку, облаштували спеціально відведені місця, лавки встановили — нехай люди після трудового дня перепочинуть. Але, як часто буває, після такого відпочинку не одну купу сміття треба збирати. Охоронцям доводиться ще й прибирати… А ще раніше асфальтову дорогу провели майже до самого ставка. Навіть вороги мене хвалили. Бо все робилося від щирого серця для своїх односельців».

І справді: про Михайла Марковича в Березному говорять більше теплих слів, аніж його критикують. Напевно, пам’ятають його діяльність у селищі. А він від шістдесят дев’ятого року — на керівничій посаді. Спочатку 23 роки управителем був, а від вісімдесят восьмого року — директором. За цей час багато чого корисного Ємець зробив. П’ять років тому у селищі висадили величезний сад, який обгородили металевим парканом. Торік вже перший урожай зібрали — аж 70 тонн яблук.
Своєчасно виплачується плата за оренду землі. Родить тут добре овес. А його вирощувати доводиться багато. Худоби лише — одна тисяча голів.
Щоправда, не зовсім з’ясованим залишається питання щодо колись запланованого і розпочатого будівництва спортивного комплексу, який так і залишився недовершеним, а з часом, як і більшість подібних об’єктів у багатьох населених пунктах, потрапив до категорії довгобудів. Про це також написали у своєму зверненні мешканці Березного.

З думкою про ставок

Цей ставок, чи то пак — озеро, площею 15 гектарів викопували досить довго. Протягом чотирьох років вісім екскаваторів вивозили торфокришку за межі села. Рішенням виконкому селищної ради зробили обмеження: багатотонним транспортним засобам проїжджати тут заборонено. Два містки розділяють водну місцевість: посередині — основне озеро охороняється і яке дбайливо доглядається, а обабіч містків — те, що залишилося — замулена і збідніла на рибу територія. «А тому там таке заросле все, бо порядку немає», — скаже мені в розмові Михайло Ємець.
Коли я зі своїм колегою та Михайлом Ємцем під’їхав до озера, на іншій, колективній, її частині сидів рибалка з вудкою. Підходжу до нього, цікавлюся, чи він знає про «озерний» конфлікт. А він мені: «Та я й підпис свій ставив у списку… Також не розумію, чому нам, простим рибалкам, не можна ловити он там?» Показує мені в інший бік — широчезний водний краєвид. Згодом це питання я переадресував керівнику ТОВ «Березнянський», на що він відповів: «Ми не забороняємо їм там бувати… Але, якщо там не буде порядку, все зведеться до такого стану, як з іншою частиною ставка, який позаростав або рослинністю, або, якщо й без очерету, то все одно там риби майже немає. Бо її безсоромно виловлюють браконьєрськими способами. От чому ми і охороняємо певну частину — хоч би цю ділянку зберегти. Щодо заборони ловлі риби, то не ми встановлюємо правила, а держава. Є визначені терміни, коли ловити рибу забороняється. Наш ставок — не виняток».
Коли ми стояли на мосту і обговорювали актуальну проблематику, помітили, як з-під мосту виглядали натягнуті гумові тятиви донки. І треба ж — не зметикував рибалка, коли під’їжджали ми до цього мосту, а можна ж було або приспустити цю гуму, або взагалі витягти з води, поки далеченько були, тоді б ніхто і не помітив, а так — рибальські снасті видали березнянця. Запитую і в нього про те, чи є риба на іншій стороні. Він коротко відповів: «Немає, мабуть».
«Якби не було Ємця, то ніякого озера не було б — одна болотяна калюжа залишилася б», — така точка зору більшості березнянців. Обурення інших звелось до одного: «Чому директор не дозволяє ловити рибу на одну звичайну вудку і навіть не в період нересту?»
Михайло Ємець: «Цей ставок — колосальна праця всього нашого колективу. У 1994 році почали викопувати. А починалося так. Їхали міністри на батьківщину Леоніда Кучми і вирішили переобідати. Я їм кажу: «Оце моя батьківщина. Тут я народився»… Ось так і виникла ідея створення ставка площею 15 га. Були збудовані дамби, запустили малька. А вже пізніше, коли ставки стали занепадати, я запропонував узяти в оренду частину ставка. Уклали договір оренди на 49 років. Ми 15 тисяч гривень на рік охоронцям платимо… Електровудками раніше все повиловлювали, то там вже і комарі не водяться. Для того, щоб нам дали дозвіл на ловлю риби, треба отримати ліцензію… Планову ловлю риби оце зробили. За це 4 тисячі гривень вимушені були віддати. Ми все зробили, аби для самих березнянців було все красиво. 75 тисяч коштів (і рублів, і гривень) вже вклали в розвиток і на утримання цього ставка. А жодної копійки з цього так і не отримали… Тільки хочемо зробити нормальну зону відпочинку для людей. Я стільки здоров’я вклав у цей ставок. Там колись була судноплавна річка, а потім все в болото перетворилося… У період розрухи, яка була в країні, я по копійці все збирав. І оце деякі особи, які нічого не зробили для нормального функціонування ставка, каламутять воду».
На зібранні односельців він запропонував створити товариство з місцевих рибалок, аби на громадських засадах охороняти ставок. «А платити нам будете?» — запитали рибалки. «От і відповідь на скарги, які вам надходять», — вважає Михайло Ємець.
Березнянці, які живуть недалечко від «проблемного» озера, кажуть мені: «Якби не охоронялося це озеро, тут корови все занапастили б. А так люди сюди приїжджають — тут чистота і порядок. Перестали смітити...»
Дізнався я і про те, що за кілька кілометрів від Березного теж є величезне озеро. А володіє ним, подейкують, знаний у Чернігові політик Леонід Бурковський. «Там він таку красу зробив, а раніше ж одне болото заросле було», — розповіли мені люди. І на тому озері нібито — надійна охорона і результат лише позитивний.
Сергій КОРДИК