Бенкендорф і Валід Арфуш -- обличчя Першого Національного

За вже усталеною донецьким кланом узурпаторською традицією, без будь-яких законних підстав кабінетом міністрів свавільно був призначений новий президент НТКУ. Ним став нині чинний продюсер телеканалу "Інтер" Єгор Бенкендорф.
Кажу нині чинний не випадково – зважаючи на рівень зарплатні на комерційному каналі, навряд чи Бенкендорф ризикне відмовитись від гарантованого достатку на користь сумнівного престижу та вічного безгрошів'я, на яке страждає наше державне телебачення. Формально змінивши місце роботи, по факту Бенкендорф продовжить продюсувати комерційно успішні проекти на "Інтері" і скидатиме вже відпрацьований у два-три кола матеріал з комерційного телеканалу на державний. Звісно, інтерівський нафталін "Першому національному" діставатиметься не задарма. Ціну на продукт визначатиме і сам же сплачуватиме... Єгор Бенкендорф.

Припущення зовсім не безпідставні, особливо, якщо згадати, що в числі акціонерів "Інтера" називають нині дуже близького та прихильного до влади олігарха Фірташа і новоспеченого главу СБУ Хорошковського. Фінансовий інтерес своїх господарів, які явно доклали руку до цього призначення, Бенкендорф беззастережно врахує. За цією та багатьма іншими схемами кошти українських платників податків, які мали би піти на розвиток державного телебачення і створення громадського телебачення, яке вже набило оскомину, знову будуть вимиті з бюджету НТКУ. Словом, нічого нового на нас у зв'язку з появою у НТКУ нового президента не чекає.

Щодня узгоджуючи свій план дій у кабінеті глави СБУ, політично всеїдний Єгор Бенкендорф з такою роллю впорається якнайкраще. Він пробував себе в статусі довіреної особи кандидата у президенти України Дмитра Корчинського у 2004 році, ходив на вибори депутатів ВР 2006 року за списками блоку Наталі Вітренко, бавився у кандидата на мери Києва два роки тому особисто, але завжди підтверджував, що єдиною справжньою цінністю для нього лишалася дзвінка монета, витягнута з кишень спонсорів інтелектуально убогих телешоу. Плювати на мову й культуру, котрі ЄГОРАМ в Україні апріорі мають бути чужими. З правдивою історією через якісну документалістику, котрої українці від державного каналу чекають вже дев'ятнадцятий рік, гадаю, нам знову доведеться почекати. Навіть з українською музикою та піснями рідною мовою, якими "Перший національний" рябів за Ілащука, я особисто уже подумки прощаюсь. ВстрЄчайтЄ Таю Повалій та єйо масковскіх друзєй. Баскови, кіркорови, пугачови, – тепер цим мотлохом закидають і державний канал.

Як і передбачалося в найбожевільніших фантазіях, віце-прем'єр міністр Семиноженко у середу разом з Бенкендорфом на Мельникова, 46 колективу телекомпанії презентував його заступника – Валіда Арфуша. Дарма що в українській мові не тямущий та й російською спілкується зі словником, – головне, щоб виконавцем був безвідмовним. До речі, чи має Арфуш право бути працевлаштованим на НТКУ – ще велике питання. Навіть якщо він має паспорт громадянина України, не відомо з якого дива, ким і коли виданий, навряд чи він при цьому відмовився від свого французького громадянства.

Відомий через жовті сторінки свого "Папараці" порнограф ліванського походження з метою підвищення рейтингів може запросто запхнути на "Перший національний" який-небудь тележурнал "Плей бой". Ну чим не міжнародні зв'язки, за які Арфуш має відповідати? З такими діячами нас усіх чекає повальна пропаганда сексуальних збочень та збоченців, які вже буйним квітом розквітли на молодіжних каналах МТВ та М1. Ясні очі комісії з питань моралі при цьому вперто потуплені додолу, де поборники європейських ліберальних чеснот і невиправні толерасти вже давно та завзято тупцюються по національно-культурній спадщині, духовних та моральних цінностях українців. І хоча я особисто ніколи не був прихильником тієї відвертої провінційності, непрофесіоналізму й низькопробної шароварщини, котрою зазвичай відгонило від "Першого національного", сьогодні, з приходом нової влади, я усвідомлюю, що може впасти наш останній телевізійний, хай примітивний, але все ж таки культурний бастіон.

Ігор МІРОШНИЧЕНКО, журналіст. Київ. "Українська правда" (скорочено)